Сьогодні жоден вид спорту у світі не зможе конкурувати за популярністю з футболом. Увага до гри мільйонів прикута в усіх куточках планети, за новинами про футбол стежить просто неймовірна кількість людей, матчі улюблених команд стають для вболівальників справжнім святом, а головні футбольні новини часом обговорюються ще дуже тривалий час після завершення тієї чи іншої події.
Любов людства до футболу просто безмежна, але чи багато ми знаємо про історію улюбленої гри? Пропонуємо до вашої уваги пʼять цікавих фактів про найпопулярнішу спортивну гру у світі, яких ви могли не знати.
Попри всі намагання міжнародних футбольних організацій зробити з гри мільйонів інструмент, що має нести у світ ідеї взаємоповаги, миру та єдності, у реальності ситуація зовсім інша, і часом футбол стає причиною серйозних конфліктів, а іноді навіть може призвести до справжньої війни.
Саме так сталося після поєдинку кваліфікації на ЧС-1970 між збірними Сальвадора та Гондурасу. Звичайно, одного лише матчу для початку війни недостатньо, і конфлікт двох сусідніх країн мав і інші причини, однак бойове зіткнення розпочалося саме після футбольного, тож подальша трагедія увійшла в історію під назвою Футбольна війна.
Володар путівки на мундіаль мав визначитися в трьох матчах, і у вирішальному протистоянні, що проходило на нейтральному полі, сальвадорці здобули перемогу з рахунком 3:2. Втім, право потрапити у фінальну частину світової першості обійшлося Сальвадору надто дорого: після поразки у першому поєдинку на полі суперника 18-річна вболівальниця з горя наклала на себе руки, у другому через сутички на трибунах загинуло кілька фанатів, а конфлікт вже давно вийшов за рамки футбольного.
Врешті, через 17 днів після третьої гри між країнами спалахнула справжня війна. Зіткнення тривало лише пʼять днів, однак принесло кожній зі сторін чимало втрат: кілька тисяч людських життів та загальні збитки на 50 млн доларів. Можна лише уявити здивування на обличчях людей по всьому світу, коли шукаючи у газетах футбольні новини вони дізнавалися, до яких катастрофічних наслідків може призвести матч двох національних збірних.
Якщо ви стежите за грою мільйонів, або хоча б читаєте новини про футбол, то точно знаєте, що після пасу назад ногою голкіперу заборонено брати мʼяч до рук. Однак це правило є відносно новим і зʼявилося лише наприкінці минулого століття – у 1992 році.
До подібних заходів довелося вдатися через те, що команди аж надто зловживали можливістю тягнути час шляхом утримання мʼяча власним воротарем, що відбувалося, зокрема, і у матчах найвищого рівня. Наприклад, сенсаційний переможець Євро-1992 Данія, повівши в рахунку у фінальному поєдинку проти Німеччини, не соромилася повертати мʼяч до рук власного голкіпера навіть з центра поля, практично позбавляючи суперників будь-яких шансів відігратися.
Можливо, саме подібна гра Данії змусила футбольних чиновників того часу задуматися про зміну правил, а можливо цей матч лише став останньою краплею для прийняття рішення, яке назрівало давно, однак футбол, так чи інакше, від цього лише виграв.
Досі дивуєтеся, коли читаєте у футбольних новинах про те, як камерунський голкіпер Андре Онана чартером летів через пів світу, щоб вийти на поле у поєдинку Кубка Африки вже через 24 години після матчу за Манчестер Юнайтед (зіграти, в підсумку, так і не вдалося)? Скажіть про це Серенові Лербю. 13 листопада 1985 року цей данський футболіст зробив просто неможливе, відігравши два матчі за один день.
Окремих вікон для матчів національних збірних у 80-х роках минулого століття просто не існувало, тож у той осінній день свої поєдинки проводили одразу дві команди Лербю: збірна Данії у рамках останнього туру відбору на ЧС-1986 грала на виїзді проти Ірландії, а мюнхенська Баварія мала поєдинок ⅛ фіналу Кубка Німеччини з Бохумом.
Матч збірних у Дубліні розпочинався о 16:00 за середньоєвропейським часом, а поєдинок Баварії у Бохумі – о 20:00, тож генеральний менеджер німецького клубу запропонував гравцеві організувати чартерний рейс, аби той зміг взяти участь одразу у двох іграх.
У матчі проти Ірландії Лербю відіграв 57 хвилин, і був замінений одразу після того, як перевага данців у рахунку стала комфортною, що було заздалегідь погоджено з тренером національної команди Зеппом Піонтеком. Прийнявши найшвидший душ у своєму житті, гравець помчав на літак, і в підсумку дістався до стадіону в Бохумі перед самим виходом команд на поле. Вийти у стартовому складі Баварії Серен вже не встиг, однак зʼявився на полі одразу після перерви та відіграв ще й пів години додаткового часу, оскільки визначити переможця в основний не вдалося.
Якщо з надто частими змінами футбольних клубів у вас досі асоціюється Златан Ібрагімович, то ви просто не чули про Лутца Пфаннештіля. За свою карʼєру гравця, що не тривала й двох десятиліть, цей німецький воротар здійснив понад 30 переходів, змінивши більше ніж 20 клубів. Таким чином Пфаннештіль став поки що єдиним професійним футболістом, що пограв у чемпіонатах усіх шести континентальних конфедерацій ФІФА.
Іноді футболісти настільки сильно не погоджуються з покараннями від арбітрів, що готові піти на все, аби їх уникнути. Кумедні випадки, повʼязані з цим, траплялися наприкінці минулого століття. У 1983 році в англійському Бристолі Майк Беглі, очевидно, сподівався на погану памʼять судді, адже на що ще він міг розраховувати, коли відібрав у судді блокнот і просто зʼїв сторінки, де були записані його порушення?
Ще далі вирішив піти гравець італійської Пʼянти Фернандо ДʼЕрколі, який у 1989-му зʼїв цілу червону картку, продемонстровану арбітром за грубу гру. А якою була б ваша реакція, якби у футбольних новинах вам трапився заголовок: Гравець зʼїв свою червону картку?
Читайте також:
Портал свежих новостей INKORR .
Все права защищены.
Условия использования материалов издание INKORR.
Партнеры сайта:
Поиск работы за рубежом»
