UA RU EN

Через які фактори українці не повернуться на батьківщину після війни

Василь Воскобойник. Фото: Офіс міграційної політики

Після початку повномасштабної війни мільйони українців виїхали за кордон, і питання їхнього повернення стає одним із визначальних для майбутнього країни. Про це пише Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, значна частина українців готова повернутися, коли це дозволить безпекова ситуація. Водночас експерти наголошують: чим довше триває перебування за кордоном, тим складніше ухвалити рішення про повернення.

Повернення українців після війни: що впливає на рішення

Експерти виділяють кілька ключових факторів, які визначатимуть, чи повернуться люди додому:

  • рівень безпеки в Україні

  • наявність житла

  • можливість працевлаштування

  • доступ до освіти та медицини.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник пояснює, що результати опитувань можуть не відображати реальні наміри.

«У реальності після завершення війни люди почнуть рахувати: що вони мають за кордоном і що матимуть в Україні», — зазначив він.

Українські біженці в Європі: чому зростає інтеграція

З часом українці адаптуються до життя за кордоном, знаходять роботу, житло та налагоджують побут. Це зменшує ймовірність повернення, особливо для сімей із дітьми.

За прогнозами, першими можуть повернутися:

  • люди похилого віку

  • особи з інвалідністю

  • жінки з дітьми.

Водночас вирішальним фактором залишаються так звані «якорі» в Україні — власне житло, бізнес або робота.

Найскладнішою є ситуація для переселенців із прифронтових регіонів, де інфраструктура зруйнована. Для них питання повернення пов’язане з базовими викликами: де жити, працювати і навчати дітей.

Саме ці чинники можуть визначити, скільки українців повернуться після війни та як швидко відновлюватиметься країна.

Нагадаємо, за оцінками експертів, внесок громадян України у польську економіку вже становить щонайменше 2,7% валового внутрішнього продукту країни.