Путін у Києві чи Зеленський у Кремлі: як Курська операція вплинула на єдність росіян

Українці та росіяни по-різному реагують на просування українських військ у Курській області Росії

Російське суспільство розділилося на дві частини після просування українських військ у Курській області Росії. Ті, хто лишилися в Росії, відчувають розкол в суспільстві порівняно з тими, хто вже залишив країну після початку конфлікту.

За своїми нотатками німецьке видання Der Spiegel опублікувало статтю оглядача Михайла Зигаря.

Журналіст приводить приклад тесту, який його знайомий бізнесмен пропонував два з половиною роки тому. Тест полягав у питанні: кого вони бачили би в Києві - Володимира Путіна або Володимира Зеленського? Бізнесмен перестав спілкуватися з тими, хто вибрав Путіна.

Також стаття згадує футболіста Олександра Алієва, який став об'єктом критики з боку російських пропагандистів. Алієв народився в Росії, переїхав до Києва у віці 14 років і грав за збірну України. Він недавно опублікував відео-звернення до українських військових в Курській області.

Футболіст Олександр Алєів став отримувати погрози з Росії pic.twitter.com/eTjdSyOKRR — Апостроф (@apostrophe_ua) August 30, 2024

У російських ЗМІ випадково опинилося відео, яке, на їхню думку, підтверджує наявність нацистів в Україні, навіть серед "етнічних росіян".

Думки росіян, які залишили РФ

За словами Зигаря, реакція росіян на події в Курській області залежить від їх політичних поглядів та місцезнаходження. Журналістка Ксенія Собчак, яка живе в Росії, висловила потребу у підтримці країни в умовах бойових дій на її території, назвавши українську армію "ворогом". Ця позиція відображає поширену думку в Росії про необхідність "перемогти війну, якщо вона розпочалася". "Ви можете бути проти війни, але якщо бойові дії відбуваються у Росії, вам вже немає вибору: або ви на боці своєї країни, або ні. Немає співпраці, навіть журналістської, з українською армією. Вона є ворогом. Усе вирішилося на нашу користь", - заявила Собчак.

Цю позицію підтримали не лише російські пропагандисти, але й опозиційні політики. Лев Шлосберг, представник партії "Яблуко", скритикував тих, хто радіє просуванню боївок на територію Росії. Він заявив, що відповідальна опозиція повинна виступати проти правління, а не проти народу своєї країни. Однак його позицію викритикували колеги, які вважають, що вона є обумовленою страхом, зумовленим перебуванням у Росії.

Думки тих, хто виїхав з РФ

За словами Зигаря, серед росіян, які залишили країну, переважає інша думка. Вони розглядають поразку Росії як необхідну умову для завершення конфлікту. Репер Noize MC відкрито висловив свою підтримку Україні, згадавши свого друга з Суджі, міста, яке захопили українські війська. Він закликав допомагати мирним жителям з обох боків конфлікту.

"Війна - це жах. Вона не повинна існувати. Але поки агресору не наносять удару, він не зупиниться і не відступиться. Це означає, що війна триває. Тому, ТАК, я бажаю перемоги Україні. І я працюю на цю перемогу. Але це не заважає мені співчувати мирним жертвам з російської сторони", - заявив він.

Зигарь відзначає, що бажання поразки власної країни не є новим. У російській культурі воно має історичні прецеденти. Антон Чехов, наприклад, писав, що хотів поразки Російської імперії в російсько-японській війні 1905 року. Письменник Дмитро Мережковський та поет Зінаїда Гіппіус вважали, що Росія програє Першу світову війну. Олександр Герцен прославився в 1863 році фразою "Мені соромно бути російською", після придушення Російською імперією повстання в Польщі. А 1968 року, коли радянські танки придушували Празьку весну, Олександр Солженіцин заявив "Мені соромно бути радянським".

Ситуація також викликає етичні питання для російських журналістів, які живуть за кордоном. Блогер Ростислав Мурсагулов, колишній пропагандист російського телебачення, який працює зараз на Михайла Ходорковського, відвідав зайняті українськими військами райони Курської області.

"У мене сумні мішані почуття, я нарешті в Росії, яку так сумував", - заявив він у своєму репортажі.

Його дії спричинили критику навіть серед противників російського режиму, адже "одне - пояснювати публіці правоту перемоги України, інше - потрапити до придатних для завоювання територій".

Зигарь приход