Присвятив службі у правоохоронних органах понад 15 років життя. Згадаймо Станіслава Дяченка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Станіслава Дяченка.

Черкаський спецпризначенець Станіслав Дяченко загинув 22 травня 2022 року, виконуючи бойові завдання на Запоріжжі. Йому було 37 років.

Станіслав народився 6 квітня 1985 року у місті Кам’янка на Черкащині. Він змалку захоплювався військовою справою та мріяв стати офіцером. Після закінчення Кам’янської загальноосвітньої школи № 1 хлопець вступив до Миколаївського військового автомобільного коледжу і закінчив його у 2005 році.

Потім була служба у ЗСУ, у зенітно-ракетному Білоцерківському полку. Згодом Станіслав пішов працювати у правоохоронні органи. Він був фізично загартованим, серйозно захоплювався спортом і брав участь у багатьох змаганнях.

При цьому поліцейський вдосконалювався та постійно підвищував свій професійний рівень. Він здобув вищу освіту в Академії внутрішніх військ МВС України та отримав спеціальність за напрямом «Автомобільний транспорт» у 2014 році.

Станіслав прагнув стати спецпризначенцем і після проходження складних етапів відбору почав служити у батальйоні поліції особливого призначення ГУНП у Черкаській області. Тут чоловік зарекомендував себе професіоналом, який мав найкращі результати.

Поліцейський з 2014 року брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганщини та Донеччини – загалом п’ять разів був у відрядженнях в зоні бойових дій. А вже у 2018 році, після подолання усіх етапів жорсткого відбору, Станіслав отримав сертифікат Міністерства внутрішніх справ України і посольства США та з гордістю почав носити шеврон КОРДівця.

Згодом лейтенант поліції вступив у зведений полк спеціального призначення «Сафарі» і виконував завдання в Запорізькій області. Він брав участь і у звільненні від росіян Київщини та Харківщини. Але його службу Батьківщині перервав російський обстріл на Запоріжжі 22 травня 2022 року.

Загалом поліцейський присвятив службі у правоохоронних органах 16 років свого життя. Колеги розповіли, що правоохоронець був відповідальною, цілеспрямованою, доброю, щирою, відкритою і надійною людиною, з якою завжди було про що поговорити. Його друг і колега Ярослав, який знав поліцейського понад 10 років, сказав, що той був людиною, яка ніде не носила масок: яким був вдома, таким був і на роботі.

«Станіслав був товариською, світлою людиною, яка дотримувалася свого слова, людиною, яка завжди підказувала, як правильно зробити, та підтримувала у важку хвилину… Він був людиною, яка якщо обіцяла, то робила. Тим, за ким я буду сумувати. Він був найкращим», – розповів Ярослав.

«Він мені був як рідний брат», – заявив друг правоохоронця Олександр.

Без найближчої людини залишилася дружина та діти. Станіслав був знайомий з Юлією із самого дитинства. Через багато років вони знову зустрілися і вже вирішили ніколи не розлучатися, тож у 2020 році одружилися. За рік у них народився син Тимофій. У щасливому шлюбі вони виховували і доньку Софію. Станіслав завжди прагнув, щоб у нього у родині було все добре, щоб там панувала злагода.

За словами дружини загиблого, у її чоловіка був такий сильний характер, що якщо він поставив собі щось за мету, то відмовок потім не було. «На початку повномасштабного вторгнення ворога Станіслав, не роздумуючи, став на захист країни. Просто, стиснувши кулаки, сказав, що має це витримати і всіх захистити», – сказала Юлія.

Мати загиблого поліцейського зазначила, що син завжди допомагав батькам у всьому. «У нього було так: спочатку допомогти вдома, а потім іти гуляти. Умів і молоток в руках тримати, і їсти зварити, і чистоту та порядок підтримувати», – розповіла пані Людмила.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.