Ситуація на фронті. Щось дуже дивне відбувається у південному секторі Авдіївського сектору оборони

•1•

На Бердянському напрямку, на суміжному фланзі 5-ї та 36-ї загальновійськових армій ворога (відповідно, 60-ї та 37-ї окремих мотострілецьких бригад\омсбр) північно-східніше с.Завітне Бажання, передовим підрозділам ЗСУ вдалося посунути ворога приблизно на 150 м (ймовірно, це трапилось на ділянці лівофлангового батальйону 37-ї омсбр ворога).

Це, очевидно, має значення виключно у тактичному сенсі, а саме – покращує перспективи оборони передових підрозділів ЗСУ у районі с.Урожайне. Й хоча противник продовжує утримувати південно-східніше села так звану «довгу посадку», але безпосередня загроза просування ворога у південну частину с.Урожайне, схоже, поки знята «з повістки дня».

•2•

На Донецькому напрямку (північний фас Авдіївського району оборони) схоже, передові підрозділи ЗСУ одразу у декількох місцях (ділянках), контратакували ворога й спромоглися його відсунути.

Зокрема, північніше с.Бердичі, передові підрозділи 30-ї (ну або 21-ї) омсбр ворога, які до цього просунулись у бік Новобахмутівки (західна), схоже кілька діб тому були відсунуті знову до самої залізниці.

Окрім того, ймовірно південніше с.Новокалинове українським військам вдалося трохи відсунути ворога також до залізниці у бік с.Красногорівка (це смуга наступу 132-ї омсбр ворога).

Але щось ну-у дуже дивне відбувається у південному секторі Авдіївського сектору оборони. Після просування російських військ в район «Царської охоти» та вздовж вул.Собороної, мені здавалося, що наші передові підрозділи відійдуть з позиції «Зеніт».

Але, схоже вони не тільки не відійшли, а й зуміли трохи розширити власну зону контролю у південному напрямку (десь на 80-100 метрів) й продовжують створювати для 1-й та 55-й омсбр ворога в районі с.Опитне та «на Спартаку» значні незручності.

Південніше м.Донецьк, район с.Новомихайлівка.

Впродовж кількох минулих діб тривали запеклі бої південно-західніше цього села за контроль над двома висотами (відм.180 та відм.190) розташованими південніше с.Костянтинівка.

Передові підрозділи 39-ї омсбр ворога зі складу його 68-го армійського корпусу (АК), очевидно підсилені як мінімум одним мотострілецьким полком територіальних військ (мсп ТрВ), скоріш за все – 1442-им мсп ТрВ, вперто намагалися одночасно пробитися по двох напрямках – вийти на ближні підступи с.Костянтинівка з півдня, обходячи Новомихайлівку з південно-західного напрямку, а також пробитися максимально глибоко вздовж дороги Степне – Солодке – Водяне.

Причому, що характерно, російське командування ще тиждень тому, очевидно, було «в курсе дела», що його 39-а омсбр вже майже вичерпала свої «пробивні можливості» й потребує суттєвого підсилення, але усе одно погнала її роти вперед.

Ну й, звісно, наслідки не забарились. Передові підрозділи ЗСУ в районі відм.180 та 190 не тільки втримали свої позиції, а самі, в свою чергу, відкинули ворога на відстань від 500-600 м до 1-1.5 км на всьому цьому рубежі. Таким чином, суттєво розрядивши ситуацію в цілому південніше Новомихайлівки.

Й все через впертість та якусь не зовсім зрозуміло логіку управлінських рішень російських командних структур. Підрозділи 39-ї омсбр ворога вийшли безпосередньо до цих висот ще кілька діб тому. Й мали можливість там закріпитися, дочекатися поповнення та підсилення, провести певне перегруппування сил й засобів. й лише потім – відновити атакуючи та штурмові дії по напрямку на ці висоти.

Але, ні. російські командЬОри без жодного передиху та паузи тут же погнали 39-у омсбр далі вперед. Й тепер, хоча передові підрозділи ворога продовжують стояти у східній околиці Новомихайлівки, але трохи південніше – йому доведеться усе розпочинати «по новій». Тобто, «розрізати» увесь Вугледарський виступ противнику «з ходу» не вдалося.

Більше того, очевидно, що й північно-східніше Новомихайлівки у смузі наступу 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) ворога та його 255-го мсп 20-ї мсд його передові підрозділи кілька діб тому були також відсунуті (у бік відм. 220).

•3•

На Лиманському напрямку, після того, як десь 1.5 тижня тому противник відновив наступальні дії, його спроба «ліквідувати плацдарм ЗСУ на р.Чорний Жеребець», також якось «подзатянулась»:

• а ні пробитися у с.Терни.
• а ні перерізати дорогу (важливу рокаду) через Торське – Ямполівку – Терни – Невське й до Макіївки
• а ні навіть добратися до околиць Макіївки противнику так й не вдалося.

Навіть задіявши у наступі більшу частину сил й засобів двох загальновійськових армій – 20-ї та 25-ї ЗВА, противник, по суті (у сенсі ліквідації нашого плацдарму на р.Ч.Жеребець) спромігся лише «віджати поле» по