"Справжня любов – коли бачиш недоліки, але вони тебе не дратують"

Інколи одягнена жінка може мати вульгарний вигляд, а оголена стоятиме, як Діва Марія.

Довго йшла до фотографії, бо ніхто не підказав: "Олю, треба тільки бажання. Пробуй!" Думала, цього треба ґрунтовно вчитися.

На безлюдний острів взяла б із собою фотокамеру.

Моделей попереджаю, що викладаю знімки в інтернет. Якщо не готові, щоб вас побачив світ, не йдіть до мене.

Недавно знімала себе. Нахилилася й побачила, які красиві складочки пішли збоку. А ще кайфонула, коли помітила руки літньої жінки всі у зморшках. У кожному віці можна знайти красу.

Сексуальність завжди в моді. Головне, щоб була дозована й достойно представлена. Коли її багато перестаєш помічати, коли мало вдаєшся в питання, куди поділася.

Кайфонула від рук літньої жінки - всі у зморшках

Батьки розлучилися, коли я народилася. Батька я не бачила. У 25 років збагнула: завтра може не відбутися. Ми зустрілися. Виявилося, я схожа на нього. Порозумілася з його дружиною. Через якийсь час батько помер. Близьким мені так і не став.

Ніколи не відчувала, що мені не вистачає батька. Більше турбувало те, що мати змушена гарувати, аби заробити нам на життя. Все, що відбувається між двома, це тільки їхня історія.

Мати працювала в буфеті кінотеатру. Якось взяла мене на роботу, посадила в залі з розмальовкою. Там саме показували еротику, "Дика орхідея". Коли ввімкнули світло, глядачі почали обурюватися: чому мала дитина в залі. Мати відповіла: "А що там такого? Все ж природно".

25-річною витатуювала хрест на зап'ясті. Це не тільки християнський символ, а й язичницький знак сили. Для мене це нагадування не повертатися до минулого.

Робота в цеху нагадувала рабство. Весь час сидиш зігнутий. Можна встати тільки поїсти і сходити в туалет. Снилося, як строчу на машинці.

Розвивати себе як модельєрку забракло сміливості. Шила звичайний одяг, а треба було створювати щось неординарне. Поставила на цьому крапку. Тепер навіть собі не можу нічого шити.

Жінка це земля. Їй хочеться віддавати, а нема кому

Мріяла стати акторкою. Вступила до швейного училища, бо знала, що цією професією зароблю на життя. Але любов до кіно і до гри не зникла.

Я професійна транжирка. Хоч скільки дай грошей усі витрачу. Багато йде на роботу. Готуюся до зйомки буде три кадри, а купую шість драбин, бо ніде їх узяти в оренду.

Знімаю переважно жінок. Мало яких чоловіків можна роздягнути перед камерою.

Навіть трави не курила. Вистачає власної дуркуватості.

Відчула себе жінкою ближче до 30 років. Прийшла насолода від власного тіла, бажання себе балувати, вкладати в саморозвиток. Змінилися хода, одяг. Навіть усміхатися чоловікам, які подобаються, стала по-іншому.

Сучасна жінка так прагнула стати сильною, що перестаралася. Тепер від цього страждає.

Прожила у шлюбі рік. Розлучилися вчасно не чекали, доки зненавидимо одне одного. Тому зараз нормально спілкуємося.

Жінка це земля. Їй хочеться віддавати, а нема кому.

Справжня любов коли бачиш недоліки, але вони тебе не дратують.

Шукати ідеального чоловіка дурниця. Такого немає. Люб­лю розумних. Дратує скупість. Якщо таких бачу, думаю: "Як так сталося, що ми перетнулися?" Коли чоловік погано говорить про своїх колишніх жінок, хочеться встати й вийти.

Кохання - це обов'язково взаємність

Перший сексуальний досвід мала у 17. Але це ні про що. Отримувати задоволення почала років у 25. Люди повинні розкривати одне одного. Дивуюся, коли чоловіки кажуть, що жінка мусить бути скромна. Особливо в сексі. З якого дива?

Співчуваю людям, які не можуть знайти себе.

Мені важко даються глобальні зміни.

Думала, що любила багато разів. Тепер розумію: кохання це обов'язково взаємність.

Якщо відчуваю, що можу когось зігріти усмішкою, роблю це.

Мрію звести будинок для літніх людей. Навіть місце знайшла. Якби сказали, що купують усі мої роботи й цих коштів вистачить на проєкт, продала б.

Не ходжу до психологів. Для цього в мене є друзі.

Хочу видати єдину книжку. Це буде збірка новел, які не мають ні початку, ні кінця сюжети, вирвані з контексту. Поки що викладаю фрагменти в інстаграмі.

Покликали фотографувати пологи. Багато хто відмовляв. Мовляв, злякаюся й не захочу народжувати сама. Насправді ж це було найпрекрасніше, що я бачила. Уявіть, раз і в кімнаті з'являється людина. Ще 5 хвилин тому її не було взагалі. Кілька днів переосмислювала цей момент.

Втрата, яка досі болить, близький друг із Москви. З початком війни пішов воювати за Росію. Не сказав про це. А потім знайомі надсилають відео, що була розстріляна вантажівка й загинули такі-то люди. Він серед них.

Приймаю свою зовнішність. Мені комфортно в легкому тілі. Після шостої вечора не їм, майже не вживаю солодкого, дріжджів, хлібних виробів.

Можна зробити й губи, і ніс ідеальний, прибрати зморшки, наростити волосся й жиру позбутися. Але впевненості це не додасть. Впевненість це внутрішня категорія.

Люблю чистоту й багато простору. Купувала квартиру в старому будинку, бо там висока стеля. Всі стіни пофарбувала в білий.

Бог є скрізь

Багато чого ще не зробила. Не літала на повітряній кулі, не народила дітей, не вийшла вдруге заміж, не цілувалася під дощем, не писала картин. Нехай хоча б це відбудеться.

Чекаю моменту, коли волосся посивіє все й рівномірно. Тоді перестану фарбуватися взагалі.

Я щаслива на 100 відсотків. Бодай від того, що сонце світить. Інколи хочеться більшого. Але хотіти це теж хороше відчуття.

Бог є скрізь. Щоб із ним поговорити, не обов'язково йти до церкви. Але у храмі є відчуття, що час зупиняється.

Сподіваюся, мені вистачить розуму красиво старіти й не робити дурниць.

текст: Інна Лелітка, фото: Ольга Степан'ян

Хочеш першим дізнаватись новини? Підписуйся на наш Telegram. Будь з нами!

32