24 лютого 2022 року повернулася на службу після контузії. Згадаймо Олену Черник

Як повідомляє glavcom.ua: Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олену Черник.

Олена Черник народилася 1982 року у Маріуполі Донецької області. До початку Революції Гідності Олена Черник працювала диспетчеркою на заводі.

У 2014 році увійшла до складу самооборони. Спочатку патрулювала у загоні з іванофранківцями. До лав Збройних сил України пішла влітку 2016 року, щоб офіційно воювати на передовій. У складі 24-тої окремої механізованої бригади "Айдар" займалася аеророзвідкою.

У вересні 2016 року у боях за Мар'їнку жінка отримала контузію.

Була вибухова хвиля. Струс був. У мене на 20% досі ще слух на ліву сторону не відновився (станом на лютий 2020 року - "Главком"). І може не відновитися вже. Повністю уражена ліва сторона. Рука буває віднімається, нога. У нозі є ще осколки. Треба буде витягувати. Але поки вони мене не турбують.

Після демобілізації перебувала у військовому резерві. Вдома (проживала на вулиці Променевій у м. Маріуполі) вишивала ікони бісером. Над першою роботою працювала понад місяць.

Перед смертю батька я пообіцяла йому вишити ікону. Мені сподобалося. Я почала вишивати ікони. Я відволікаюся, коли більше поринаю в роботу, мені стає легше на серці. Я забуваюся

24 лютого 2022 року Олена повернулась на службу. Незабаром, у березні, вона загинула. Точної дати і обставин її загибелі у відкритих джерелах наразі немає.

У захисниці залишилися чоловік та донька.

Олена Черник була нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (2022, посмертно, - "Главком") - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки памʼяті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу памʼять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.