88,2% ветеранів хочуть спорт, але лише 79,1% мають можливість: які бар'єри треба подолати

Дослідження спорту серед ветеранів

Як повідомляє Рубрика — Суспільство: Дослідження Центру ініціатив "Повернись живим" виявило значний розрив між бажанням ветеранів і ветеранок займатися спортом та можливістю це робити. Згідно з результатами аналізу, 88,2% респондентів висловили бажання регулярно займатися фізичною активністю, однак лише 79,1% вважають, що мають реальні можливості для цього. Авторка дослідження, аналітикиня Ганна Самчук, зазначає, що для ефективного залучення ветеранів до спорту потрібна комплексна система, яка включає доступну інформацію, інфраструктуру, фаховий супровід і підтримку спільноти.

Перешкоди та умови для занять спортом

Серед ветеранів і ветеранок, які наразі не займаються спортом, 66,7% висловили бажання розпочати тренування. При цьому 52,9% з них вважають, що можуть почати займатися спортом. Основними перешкодами для фізичної активності є:

• відсутність спортивних програм у громаді (23,6%),
• завантаженість на роботі та в побуті (21,8%),
• невпевненість у власних силах після травм чи поранень (20,5%).

Крім того, 39,2% ветеранів і ветеранок, які планують почати тренування, хочуть отримати пораду лікаря або реабілітолога. Серед тих, хто вже займається спортом, 14,1% також потребують рекомендацій фахівців. Для початку або повернення до тренувань важливими є три ключові умови:

• зручна локація (65,5%),
• пільги, компенсація або безоплатний доступ (55,5%),
• можливість тренуватися у спільноті однодумців і побратимів (40%).

Дослідження проводилося через ресурси Центру ініціатив "Повернись живим" та ветеранські спільноти. Респонденти, які брали участь у дослідженні, переважно є соціально активними ветеранами і ветеранками. Одним з учасників, представником громади, було зазначено:

“Головне, щоб не було інформаційного вакууму. Інформаційний вакуум - це оця болячка, яка дуже впливає на все.”

Також він підкреслив, що “поки ветеран не закриє свої базові потреби, йому буде плювати на роботу, на спорт, на дозвілля. Тобто спочатку ветеран повинен закрити свої первинні потреби.” Ганна Самчук додала, що “якщо навіть соціально активні ветерани стикаються з такими бар'єрами, то для менш залучених груп цей шлях ще складніший. Ефективна спортивна програма - це не лише відчинені двері залу. Це зрозуміла навігація, логістична й фінансова доступність, фаховий медичний супровід і середовище своїх.”

Таким чином, результати дослідження вказують на важливість створення умов для залучення ветеранів і ветеранок до спорту, що, безумовно, потребує комплексного підходу.

Результати цього дослідження підкреслюють критичну необхідність створення інфраструктури та програм, які б допомогли ветеранам інтегруватися в спортивну діяльність. Це не лише питання фізичної активності, але й соціальної реабілітації, де спорт може стати важливим елементом відновлення після служби. Забезпечення доступу до спортивних програм та фахового супроводу може суттєво покращити якість життя ветеранів і їхнє психоемоційне здоров'я.

Важливим аспектом доступності спорту для ветеранів є реалізація спеціалізованих програм. Так, нещодавно стало відомо, що програму "Ветеранський спорт" перенесли на 2027 рік, що може вплинути на можливості ветеранів займатися фізичною активністю. Це підкреслює необхідність створення ефективних механізмів підтримки та розвитку спортивної інфраструктури для ветеранів.