Ювілей Анастасії Зарицької
Анастасія Зарицька з Тернопільщини відзначила свій 100-річний ювілей. Вона поділилася спогадами про своє життя, розповіла про роботу в колгоспі та висловила свої думки щодо поточної ситуації в Україні, зокрема війни. Анастасія народилася 15 березня 1926 року і вже століття живе в рідному краї. Вона виховала двох дітей, має троє онуків, семеро правнуків і двох праправнуків.
Важливо зазначити, що Анастасія Зарицька живе сама. Її чоловік, Андрій Зарицький, який працював поштарем, помер 20 років тому. З 1945 року Анастасія працювала в колгоспі, де, за її словами, доводилося "наробитися тяжко". Вона згадує, що "ще люди спали, а ми вже йшли на роботу".
Спогади про війну та сучасність
Анастасія зазначає, що "треба робити всіляку роботу: сіяти, орати, сікти, копати, трошки відпочивати – і будете жити сто років".
Спогади Анастасії також охоплюють період Другої світової війни, коли її дідуся, синів дідуся та невістку забрали до Сибіру, а двох синів дідуся вбили. Вона зазначає:
“Я одну війну пережила, а тепер уже друга. Але такої війни не було, щоб стільки років тривала. Нині вони Бога не бояться.” - Анастасія Зарицька
Окрім того, Анастасія висловила свої переживання щодо війни в Україні, зазначивши: "Я хочу вже вмирати, але ще мушу подивитися, чи закінчиться війна. Хочу знати, чи буде та Україна, чи не буде. Щоб війна завершилася, то ми всі за те". Варто відзначити, що чоловік її онуки з 2014 року стоїть на захисті країни.
- Діти: 2
- Онуки: 3
- Правнуки: 7
- Праправнуки: 2
Її життєвий досвід та спогади є свідченням важливих історичних подій, які вплинули на долю не лише її родини, але й країни в цілому.
Ювілей Анастасії Зарицької підкреслює не лише особисту історію, але й глибокий контекст колективної пам’яті українців, які пережили численні випробування за останнє століття. Її свідчення про війну та важкі часи в колгоспі відображають складнощі, з якими стикалися покоління українців. Сьогодні, в умовах нової війни, такі голоси нагадують про цінність миру та стабільності, а також про важливість історичного досвіду для формування майбутнього країни.
Життєвий шлях Анастасії Зарицької є яскравим прикладом того, як праця та віра можуть вплинути на тривалість життя. Її досвід нагадує про важливість простих цінностей, які, як вважає багато людей, сприяють довголіттю. Подібні історії можна знайти й у свідченнях інших довгожителів, які діляться своїми секретами життя на рідній землі.