Дзвонки Трампа і Путіна: від надій до байдужості
29 квітня відбувся черговий дзвінок між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним. У Києві на цей дзвінок не звернули особливої уваги, оскільки за понад рік відбулося 11 таких розмов, які не дали реальних результатів для миру. Україна дедалі більше робить ставку на власні сили та підтримку Європейського Союзу.
Протягом року відбулося 11 дзвінків між Трампом і Путіним, однак жодна з цих розмов не зрушила мирні переговори. Як зазначив Олександр Мережко,
“ми вже не звертаємо особливої уваги на такі дзвінки, бо вони не дають жодних реальних результатів”. Рік тому більшість українців вважала повернення Трампа до влади хорошою новиною, але вже в грудні 2024 року близько трьох чвертей громадян оцінили це як погану новину. За даними КМІС, майже три чверті українців минулого місяця заявили, що не вірять у тривалий мир через переговори за посередництва США.
Ставка на себе та міжнародну підтримку
У відповідь на актуальні виклики, Україна вдарила по нафтовій інфраструктурі поблизу Пермі через годину після завершення дзвінка 29 квітня. Супутники NASA зафіксували кілька пожеж у районі Пермі після цього удару. Підтримка Європейського Союзу для України становить понад 100 мільярдів євро.
Водночас, Москва суттєво скоротила план параду на 9 травня через загрозу атак. Інститут вивчення війни (ISW) оцінив, що Путін використав дзвінок 29 квітня для просування наративу про неминучу перемогу Росії.
Олександр Мережко підкреслив, що
“Україна намагатиметься підтримувати конструктивні робочі відносини зі Сполученими Штатами”, незважаючи на зростаючу недовіру до можливостей мирних переговорів. Таким чином, Україна зосереджується на власних ресурсах і міжнародній підтримці, аби забезпечити свою безпеку та стабільність у складних умовах.
Нинішня ситуація підкреслює зростаючу самостійність України в реагуванні на виклики безпеки, а також її прагнення до зміцнення міжнародних відносин, зокрема з Європейським Союзом. У той час, як переговори з Росією залишаються безрезультатними, Україні важливо зберігати конструктивний діалог із США, хоча б на рівні підтримки, щоб забезпечити свій суверенітет і територіальну цілісність. Це свідчить про те, що українська стратегія стає більш проактивною, з акцентом на власні дії та міжнародну підтримку.
Незважаючи на численні спроби налагодити діалог, ефективність тиску США на Росію залишається під питанням. Це ще більше підкреслює необхідність Україні покладатися на власні сили та міжнародну підтримку, адже надія на мирні переговори через Вашингтон поступово втрачає свою актуальність.