Ситуація з евакуацією в Донецькій області
На підконтрольній Україні території Донецької області 533 одиноких маломобільних людей категорично відмовляються евакуюватися, в той час як 168 осіб розмірковують над можливістю виїзду у разі різкого погіршення безпекової ситуації. Станом на 24 червня 2026 року, на території залишаються близько 135 тисяч цивільних осіб. Водночас, з початку повномасштабного вторгнення Росії евакуювалися понад 1 мільйон 394 тисячі людей, серед яких більше 210 тисяч дітей та 47,5 тисяч людей з інвалідністю.
З 701 одинокої маломобільної людини, що перебувають під соціальним супроводом, 533 людини категорично відмовляються виїжджати, тоді як 168 осіб розмірковують про евакуацію. З цих 168 людей:
- 58 осіб мають рідних у більш безпечних областях, які також намагаються вмовити їх залишити небезпечну територію.
Як зазначив Дмитро Пожарський, "Із 701 людини категорично відмовляються виїжджати 533 людини, а 168 - розмірковують і вразі різкого погіршення безпекової ситуації можуть виїхати. Із цих 168 людей, які розмірковують, 58 осіб мають рідних у більш безпечних областях, які також їх вмовляють евакуюватися і готові прийняти".
Незважаючи на зусилля рідних та соціальних працівників, багато одиноких маломобільних людей залишаються на місці. Дмитро Пожарський також зауважив: "На жаль, вони залишаються, тобто, навіть рідні люди не можуть вмовити... Але ж ми все одно просимо всіх рідних, знайомих вмовляти цих людей, щоб вони все ж таки погодилися виїхати, щоб зберегти найдорожче - їхні життя".
Місцева влада неодноразово закликала мешканців прифронтових населених пунктів виїхати до безпечніших регіонів. Рішення про обов'язкову евакуацію ухвалюються на підставі оцінки військового командування та поточної ситуації на кордоні. Важливо відзначити, що з 135 тисяч цивільних, які залишаються на підконтрольній Україні території Донецької області, близько 14,8 тисячі проживають у населених пунктах, віднесених до зони активних бойових дій.
Гуманітарна криза в регіоні
Ситуація з евакуацією в Донецькій області підкреслює складність гуманітарної кризи в регіоні, особливо серед вразливих груп населення. Відмова одиноких маломобільних людей залишатися на місці може бути зумовлена різними факторами, такими як страх, відчуття безвиході або нерозуміння серйозності поточної загрози. У той же час, заклики місцевої влади та рідних показують важливість соціальної підтримки та комунікації в умовах кризових ситуацій.