Дослідження стійкості гризунів до антикоагулянтів
Дослідження, проведене спеціалістами з боротьби зі шкідниками з Університету Рутгерса в Нью-Джерсі, виявило генетичні мутації у гризунів на північному сході США, які надають цим тваринам стійкість до антикоагулянтних родентицидів. Аналіз 147 домашніх мишей (Mus musculus domesticus), зібраних у міських районах Нью-Йорка, Нью-Джерсі, Пенсільванії та Вашингтона, округ Колумбія, показав, що 84% з них мають мутації, які допомагають протистояти отрутам. Окрім того, 35% з 143 зразків норвезьких щурів (Rattus norvegicus) також несуть мутації гена Vkorc1.
Антикоагулянти є найпоширенішими препаратами для боротьби з гризунами в США. Проте, дослідження виявило, що 69% домашніх мишей мали мутації L128S або Y139C, які задокументовані як гени стійкості до отрути. Згідно з думкою Цзінь-Цзя Юй, одного з дослідників,
“ми виявили, що стійкість, здається, набагато поширеніша у домашніх мишей, ніж багато хто думав.”
Складнощі контролю за гризунами
Фахівці з боротьби зі шкідниками вже давно зауважують, що процес контролю за гризунами стає все складнішим, незважаючи на використання ефективних родентицидів.
“Стійкість стає все більш поширеною, стає ще важливішим використовувати науково обґрунтовані стратегії управління, які захищають як здоров'я населення, так і навколишнє середовище,”— зазначила Чанлу Ванг.
Дослідження також відзначило, що домашні миші характеризуються неофільною поведінкою, приваблюючись новими об'єктами, тоді як норвезькі щури демонструють неофобні тенденції, виявляючи настороженість та уникаючи нових об'єктів. За словами дослідників, у деяких випадках у щурів розвинулася посилена неофобна поведінка у відповідь на інтенсивні зусилля з боротьби з гризунами, такі як уникнення контейнерів з приманкою.
Ці результати підкреслюють важливість подальших досліджень у цій галузі для розробки нових стратегій контролю за гризунами, які б враховували генетичні зміни в популяціях і забезпечували ефективність заходів боротьби.
Виявлені мутації у гризунів свідчать про те, що традиційні методи контролю за популяціями можуть потребувати оновлення з урахуванням еволюційних змін. Це може призвести до необхідності розробки нових підходів у боротьбі з гризунами, які будуть базуватися на наукових дослідженнях і враховувати поведінкові особливості тварин. Адекватна реакція на ці зміни може допомогти зберегти ефективність заходів контролю та зменшити ризики для здоров'я людей і екосистеми.