Смерть Алі Хаменеї та її наслідки для Ірану
28 лютого Іран втратив свого верховного лідера аятолу Алі Хаменеї, який помер у віці 86 років внаслідок ударів США та Ізраїлю. Хаменеї обіймав цю посаду майже чотири десятиліття, ставши однією з найвпливовіших фігур у сучасній історії Ірану. Його смерть викликала численні запитання щодо майбутнього країни, зокрема про питання спадкоємства, оскільки раніше потенційний наступник Ебрагім Раїсі загинув у травні 2024 року в авіакатастрофі гелікоптера.
Життєвий шлях Алі Хаменеї
Алі Хаменеї народився у Мешхеді у 1939 році. У 1962 році він приєднався до революційного руху аятоли Хомейні, за що зазнав арештів і ув'язнень. У 1981 році Хаменеї пережив замах, внаслідок якого його права рука залишилася паралізованою. Після смерті Хомейні у 1989 році, Асамблея експертів, яка складається з 88 членів, обрала його другим верховним лідером Ірану.
Упродовж свого правління Хаменеї зіткнувся з численними протестами, зокрема у 2017, 2019, 2021 та 2022 роках. Найбільш криваві протести відбулися наприкінці грудня 2025 року та тривали до початку січня 2026 року, коли правозахисні організації підтвердили понад 7 тисяч загиблих. У червні 2025 року відбулася 12-денна війна Ізраїлю з Іраном, що також суттєво вплинуло на внутрішню ситуацію в країні.
У Хаменеї залишилися четверо синів, одна донька та дружина. Трагічно, ще одна донька загинула під час тих самих ударів, що призвели до його смерті.
Як зазначав сам Хаменеї: "Ми маємо ридати кривавими сльозами за ісламське суспільство, яке було змушене навіть запропонувати мене [на посаду верховного лідера]." — Алі Хаменеї
Смерть Алі Хаменеї відкриває нову главу в історії Ірану, ставлячи країну перед викликами, з якими їй доведеться зіткнутися в умовах політичної нестабільності та соціальних протестів.
Зміна лідерства в Ірані може призвести до непередбачуваних наслідків як на внутрішній, так і на зовнішній арені. В умовах зростаючого невдоволення серед населення, новий лідер матиме складне завдання — знайти баланс між контролем над протестами та реалізацією реформ, які можуть задовольнити вимоги населення. Від цього залежитиме не лише стабільність в країні, але й відносини Ірану з міжнародною спільнотою, зокрема з його найближчими сусідами та західними державами.