Аналіз співпраці між Росією та Іраном
Аналітики американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Нікіта Шах і Джастін Шерман стверджують, що повідомлення про кіберальянс між Росією та Іраном випереджають реальні докази. Вони підкреслюють, що історія співпраці між цими країнами містить важливі угоди та технологічні обміни, однак гучні заяви про спільні оперативні дії, які можуть відбутися у 2026 році, базуються на неперевірених даних української розвідки.
Зокрема, Росія ділилася з Іраном розвідданими, що допомогли навести удари по американських військових на Близькому Сході, а також передала Тегерану дронові технології, які надали йому асиметричну перевагу. Взаємодія між Росією та Іраном почалася з укладення договору про рамку співпраці у 2001 році. Подальші етапи співпраці включають:
- Угоду про кібер- та інформаційну безпеку, підписану у 2021 році;
- Постачання програмного забезпечення для стеження й цензури в 2022-2023 роках;
- Договір про всеосяжне стратегічне партнерство, укладений у 2025 році.
Гучні повідомлення про спільні кібероперації, які можуть відбутися у контексті конфлікту між США та Іраном у 2026 році, походять з неперевіреної оцінки української розвідки. В цій інформації згадуються контакти російських кіберугруповань, таких як Z-Pentest Alliance, NoName057(16) і DDoSia Project, з іранською групою Handala Hack у Telegram. Зазначається, що також були публікації про атаки на ізраїльські енергооб'єкти, й іранські актори користувалися послугами хостинг-провайдера з Челябінська.
Аналітики CSIS звертають увагу на те, що російське угруповання Turla перехопило іранську інфраструктуру кібершпигунства та проводило власні операції під чужим прапором. Вони зазначають, що відносини між Росією та Іраном є партнерством стратегічної зручності, яке супроводжується взаємною підозрілістю, ідеологічними розбіжностями та конкуренцією. Як зазначають автори,
“заяви про те, що Росія постачала Ірану кіберпідтримку, а проросійські актори утворили коаліцію з іранськими хакерами, мають лише тонку доказову базу”- Нікіта Шах і Джастін Шерман.
Крім того, дослідники підкреслюють, що кожен російський кіберактор є унікальним, має власні стимули та можливості, які загрожують західній безпеці.
“Ці кіберактори не є ні монолітом, ні однаковою загрозою”- наголошують Нікіта Шах і Джастін Шерман. Вони також застерігають, що надмірна інтерпретація активності Росії та Ірану не веде до результатів, корисних для безпеки, підкреслюючи, що “Росія та Іран - непрості стратегічні партнери. Є ризики в тому, щоб ділитися своїми найкращими технічними можливостями з партнером, якому не довіряєш повністю”.
Складність відносин у контексті глобальної кібербезпеки
Ця оцінка від CSIS підкреслює складність відносин між Росією та Іраном у контексті глобальної кібербезпеки. Необхідність обережного підходу до інтерпретації інформації про можливу співпрацю в кіберпросторі є надзвичайно важливою для забезпечення адекватного реагування на потенційні загрози. Обидві держави, незважаючи на їхнє стратегічне партнерство, мають власні інтереси й обмеження, що може вплинути на їхню здатність до спільних дій в кіберсфері.
У контексті зростаючої напруженості між державами, важливо також звернути увагу на нещодавні події, пов'язані з кібератаками, які викликали реакцію міжнародної спільноти. Наприклад, Франція викликала російського дипломата через дії ФСБ, що підкреслює глобальні наслідки кіберконфліктів і їхній вплив на дипломатичні відносини. Ці події свідчать про те, наскільки важливо стежити за розвитком подій у сфері міжнародної безпеки.