Найдавніші археологічні знахідки в Ріпаро-Мочі
Нові археологічні розкопки в Ріпаро-Мочі, розташованому поблизу сучасного французько-італійського кордону, відсунули дату появи ноайлійської культури в Італії приблизно на 2000 років. Ці дослідження підтвердили, що культура поширювалася з північної Іспанії та Франції в Італію. В ході розкопок було виявлено неушкоджене стародавнє вогнище, морські мушлі, жорна та знаряддя праці, що свідчить про активну діяльність людей у цьому регіоні.
Розкопки в Ріпаро-Мочі проводилися між 1938 і 1959 роками, і вже тоді археологи встановили зв’язок цього місця з ноайлійською культурою, яка є середньограветтською культурою з характерними кам’яними знаряддями, зокрема ноайльським бурином. Сучасні дослідження використовували 3D-координати та просіювання ґрунту через дрібну сітку для виявлення артефактів. В рамках цих досліджень було проаналізовано понад 7500 крихітних кам’яних артефактів, виявлених навколо вогнища. Радіовуглецевий аналіз морської мушлі навколо вогнища датований приблизно 30 000−30 800 роками.
Вплив ноайлійської культури на регіон
Дослідження також вказують на те, що ноайлійська культура прибула як цілісна система поведінки, швидко замінюючи місцеві моделі, що свідчить про міграцію, а не лише культурний обмін. Мікроскопічний аналіз показав, що різці використовувалися для різання м’яких тканин тварин, а скребки і клини — для формування древків та розколювання кісток. Старіші радіовуглецеві дати відносили ноайлійців у південну Італію 31 000−30 000 років тому, тоді як у Ріпаро-Мочі вони з'явилися близько 28 000 років тому. Це робить Ріпаро-Мочі найдавнішим зафіксованим місцем заселення ноайлійців в Італії.
Крім того, на півночі Італії в Гальгенбіхлі, Нідеррасен, Південний Тіроль, знайдено залишки понад 30 будинків віком близько 2500 років. Розкопки в Гальгенбіхлі тривають з лютого 2023 року перед будівництвом нової під'їзної дороги, що з’єднує Антгольц та Оланг. Поселення в Гальгенбіхлі датується приблизно 800−500 роками до нашої ери, що робить це першим систематичним дослідженням поселення залізної доби такого масштабу в провінції Південний Тіроль.
Ці знахідки відкривають нові горизонти для розуміння історії людства в цьому регіоні та свідчать про складні процеси міграції і культурного розвитку. Поглиблені дослідження можуть допомогти археологам краще зрозуміти вплив ноайлійської культури на місцеве населення та їхню взаємодію з іншими культурами, що існували на той час в Європі. Розкопки в Гальгенбіхлі також підкреслюють важливість регіону для вивчення залізної доби та його роль у розвитку ранніх поселень в Італії.