Інтерв'ю з Томасом Райтом
Інтерв'ю Майкла Кімміджа з Томасом Райтом охоплює період від початку президентства Джо Байдена до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, аналізуючи геополітичне суперництво, вплив пандемії COVID-19, політику США щодо НАТО, реакцію Європи та роль розвідки у підготовці до війни. Томас Райт, який виріс в Ірландії і 2001 року приїхав до США для навчання в аспірантурі, захистив дисертацію в Джорджтаунському університеті. Наприкінці 2011 року він почав працювати в аналітичному центрі Brookings Institution, а у 2017 році став керівником Центру США та Європи в Brookings, замінивши Фіону Гілл. Райт залишався в Brookings до початку 2022 року, після чого перейшов до Ради національної безпеки США.
Геополітична конкуренція та пандемія
У 2017 році Райт опублікував книжку "All Measures Short of War" про геополітичну конкуренцію великих держав. Пандемія COVID-19, що тривала у 2020-2021 роках, посилила геополітичну конкуренцію і ускладнила міжнародну співпрацю. Джо Байден прийшов до влади у січні 2021 року з обіцянкою "Америка повернулася". Адміністрація Байдена визнала, що світова політика визначатиметься суперництвом великих держав, особливо з Китаєм. Байден інвестував у стійкі ланцюги постачання, технології і передове виробництво, поглиблював союзи. Водночас, на початку президентства Байдена Україна не була головним пріоритетом у порядку денному США.
Російська військова активність навколо України навесні 2021 року викликала занепокоєння у США і призвела до саміту Байдена і Путіна. Адміністрація Байдена не прагнула нового "перезавантаження" з Москвою, але зосередилася на Китаї. Під час переходу влади у 2021 році європейські країни підписали з Китаєм Всеосяжну інвестиційну угоду без консультацій з США. За словами Райта,
“вимога відвести сили НАТО до рубежів 1997 року була надто радикальною майже для кожного великого європейського уряду”.
Путін вимагав повернення військової присутності НАТО до стану перед 1997 роком у період з листопада 2021 до лютого 2022 року. Путін вже ухвалив рішення про вторгнення і був готовий платити високу ціну, але виключив розміщення американського контингенту в Україні. У квітні 2021 року Росія нарощувала сили біля України, залишаючи техніку після відведення військ. Женевський саміт між США і Росією відбувся у червні 2021 року. У липні 2021 року Володимир Путін опублікував статтю, в якій заперечував існування України як незалежної держави. Райт зазначає:
“Липнева стаття була надзвичайно важливою. Вона показала одержимість Путіна Україною та його історичним наративом”.
Афганістанський крах 2021 року не вплинув на рішення Путіна про вторгнення. За словами Райта,
“вибір часу міг бути пов'язаний із ковідною ізоляцією та відчуттям, що йому бракує часу завершити проєкт, поки він іще при владі й сповнений сил”. Адміністрація Байдена публічно розкривала розвіддані про плани Росії, що було нетипово порівняно з попередніми кризами. Розсекречення інформації суворо контролювалося і вимагало доведення необхідності і безпеки. Путін вторгся в Україну у 2022 році, керуючись бажанням завоювати країну.
До 24 лютого 2022 року деякі європейські країни, зокрема Німеччина, сумнівалися у масштабах загрози від Росії. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало переломним моментом, що повернуло в Європу велику війну. За 4,5 роки війни втрати сягають орієнтовно півтора мільйона людей. Росія має тісні зв'язки з Китаєм, Індією, Бразилією, Північною Кореєю та Іраном, а військові поставки Росії партнерам можуть вплинути на ситуацію в Азії. Європа підвищила оборонні витрати і проявила солідарність під час війни в Україні, тоді як США залишаються ключовим гравцем у європейській безпеці і військовій підтримці.
Інтерв'ю з Томасом Райтом підкреслює складність глобальної політики в умовах геополітичних змін, зокрема у відносинах між великими державами. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не лише змінило динаміку безпеки в Європі, але й стало каталізатором для переосмислення стратегій оборони та міжнародних відносин серед країн Заходу. Ці події впливають на глобальну стабільність, що підкреслює важливість міжнародної співпраці та готовності до нових викликів у безпеці.