Боротьба за ідеологічне лідерство в образотворчому мистецтві
У період раннього більшовизму в Україні відбувалася активна боротьба за ідеологічне лідерство в образотворчому мистецтві, що супроводжувалася конфліктом між представниками авангардного мистецтва. Головні фігури цього змагання — киянин Казимир Малевич та конструктивісти Володимир Татлін з Харкова і Олександр Родченко з Ленінграда. Цей конфлікт відзначався не лише змаганням за визнання, а й за державне фінансування, яке виділялося на закупівлю картин революційного мистецтва.
Народний комісар освіти Анатолій Луначарський довірив керівні посади у відділі образотворчих мистецтв футуристам, що ще більше загострило ситуацію. Держава активно підтримувала художників, виділяючи кошти на закупівлю їхніх робіт, але більшість ресурсів отримували саме Малевич, Родченко і Татлін. Як зазначив Сергій Удовик,
“Там у чому проблема була, що йшли закупівлі. Держава виділяла гроші на закупівлю картин революційного мистецтва. І у Малевича всі йшли гроші на закупівлю його або ось цих там Родченка, Татліна. А реалісти опинилися взагалі без грошей, бо кому воно нафіг треба було?”
Успіхи та наслідки конфлікту
У 1925 році Олександр Родченко був обраний для представлення СРСР на престижній виставці в Парижі, що стало ще однією ознакою його успіху в порівнянні з Малевичем. Після невдачі у Москві, Казимир Малевич перебрався до Вітебська, де влаштувався до художнього училища, заснованого Марком Шагалом. Тут він здійснив "з тріском" зміщення Шагала з посади, вважаючи його відсталим неореалістом і створив організацію УНОВІС (Утвердителі нового мистецтва), як зазначив Сергій Удовик.
Цей конфлікт та боротьба за вплив у мистецтві мали далекосяжні наслідки. Марк Шагал пізніше у своїх мемуарах негативно відгукувався про дії Малевича, підкреслюючи складності, які виникли в результаті цих подій. Таким чином, цей період в історії українського мистецтва став свідченням не лише творчих змагань, а й глибоких ідеологічних суперечок, що формували обличчя авангардного мистецтва у радянській Україні.
Боротьба між представниками авангардного мистецтва в Україні в ранньому більшовизмі ілюструє складність взаємин між художниками в умовах політичних та соціальних змін. Конфлікт між Малевичем, Родченком і Татліним не лише визначав напрямок розвитку українського мистецтва, але й став відображенням ширшої ідеологічної боротьби, що мала місце в суспільстві того часу. Ці події залишили значний слід у культурному спадку України, формуючи основи для подальшого розвитку мистецтва в умовах радянського режиму.
Ця боротьба за вплив у мистецтві не лише формувала нові художні течії, але й впливала на суспільство. Авангардні митці активно використовували свої роботи для агітації, підкреслюючи важливість мистецтва як інструменту у новій політичній реальності. Це стало частиною ширшого контексту, в якому розгорталися події раннього більшовизму в Україні.