Повернення Карла Гліза до України
Британський доброволець Карл Гліз, відомий під позивним Джорді, втратив кінцівку на Сумщині, таємно залишив лікарню в Німеччині та повернувся до Сил оборони України. У березні 2025 року він офіційно повернувся до війська на протезі та готується до роботи військовим інструктором на Запоріжжі.
Карл Гліз є бійцем Інтернаціонального легіону Головного управління розвідки, йому 41 рік. До повномасштабного вторгнення він розвивав будівельний бізнес у Великій Британії. Гліз має досвід служби в армії та участі в операції в Іраку. Він прибув до України як доброволець на початку 2025 року та воював на Запорізькому та Сумському напрямках.
Військовий шлях та особисті втрати
У червні минулого року Гліз потрапив у шестигодинний стрілецький бій, під час якого підірвався на міні. Після поранення його евакуювали до Києва, а потім відправили на лікування до Німеччини під опіку фонду R.T. Weatherman Foundation. Однак, Карл Гліз таємно залишив медичний заклад у Німеччині і вирушив назад в Україну разом із другом, незважаючи на те, що командування легіону не давало дозволу на повернення.
Гліз познайомився з киянкою Ольгою за кілька місяців до поранення. Його близькі побратими, Грізлі та Сталл, загинули на війні. У березні цього року іноземець офіційно повернувся до війська на протезі. Наразі він проходить фінальний етап підготовки в Києві і незабаром вирушить на Запоріжжя працювати військовим інструктором.
Карл Гліз не планує повертатися до Великої Британії. У своєму інтерв’ю він зазначив:
"Я просто подивився вниз і побачив верх свого черевика і більше нічого. Тож я відразу зрозумів, що мене підірвало або міною, або саморобним вибуховим пристроєм."Також він підкреслив, що
"Це ж тільки нога, все інше - добре, життя продовжується."
У цей час Хайме, колумбійський доброволець з позивним Торнадо, служить у 47-й окремій механізованій бригаді Маґура та понад 110 днів утримує бойову позицію на Сумщині.
Повернення Карла Гліза до України після важкого поранення є свідченням стійкості та відданості іноземних добровольців, які беруть участь у війні за незалежність України. Його рішучість продовжувати боротьбу, незважаючи на втрату кінцівки, підкреслює важливість підтримки та підготовки нових бійців у контексті тривалої конфлікту. Ця історія також ілюструє особисті втрати та виклики, з якими стикаються багато добровольців, які залишаються на фронті, щоб захистити країну.