Дослідження ролі дофаміну та опіоїдів
Дослідники Єврейського університету в Єрусалимі опублікували нову наукову роботу, що переосмислює роль дофаміну і опіоїдів як регуляторів енергетичного балансу тіла, а не лише як речовин, що відповідають за приємні відчуття. Автори роботи, Матан Коен і Шир Ацил, провели аналіз сотень наукових досліджень у сферах фізіології, ендокринології та поведінкових досліджень, щоб запропонувати нову модель функціонування цих нейромедіаторів. Вона передбачає, що дофамін підвищує активність тіла, тоді як опіоїди знижують її до спокійного стану.
Згідно з новою моделлю, дофамін активізує різні фізіологічні процеси, такі як:
- прискорення дихання
- травлення
- робота імунної системи
- підвищення температури тіла
- рівень гормонів стресу
У той же час, опіоїди заспокоюють організм, знижуючи його активність. Важливо відзначити, що опіоїди також пригнічують дихання, що робить передозування ними небезпечним через можливу зупинку дихання. Наприклад, під час бігу тіло виробляє власні опіоїди, що викликає явище 'ейфорії бігуна'.
Вплив на психічні стани та залежності
Дослідники зазначають, що рівень дофаміну зростає як у приємних, так і у неприємних ситуаціях, реагуючи на потребу тіла діяти. При цьому порушення в роботі цих речовин можуть бути пов’язані з різними фізичними і психічними станами. Наприклад:
- при шизофренії спостерігається надлишок дофаміну, що супроводжується фізичними ознаками надмірної активності тіла.
- у випадку хвороби Паркінсона, навпаки, спостерігається дефіцит дофаміну, що проявляється у зниженій активності тіла.
- депресія, пов’язана з порушенням роботи дофаміну, супроводжується пригніченим імунітетом і сповільненим метаболізмом.
Опіоїдна залежність, у свою чергу, може супроводжуватися такими симптомами, як закрепи, пригнічене дихання і знижений статевий потяг. Ожиріння і діабет другого типу також пов’язані зі зміненою роботою рецепторів дофаміну і опіоїдів. Дослідники підкреслюють, що мозок навчається заради економії енергії, закріплюючи дії, що знижують енергетичні витрати тіла. Наприклад, при регулярному вживанні їжі у певний час мозок заздалегідь готує тіло, підвищуючи рівень інсуліну.
Нова модель є теоретичною і не враховує роль інших нейромедіаторів, таких як серотонін, норадреналін і ГАМК. Деякі дослідження також суперечать цій моделі, зокрема щодо ролі опіоїдів у підсиленні бажання їсти. Ця робота відкриває нові перспективи для розуміння механізмів енергетичного балансу в організмі та може стати основою для подальших досліджень у цій галузі.
Розуміння ролі дофаміну та опіоїдів у регуляції енергетичного балансу має важливе значення для розвитку нових підходів у лікуванні різноманітних захворювань, пов’язаних із порушеннями метаболізму, психічними розладами та залежностями. Дослідження можуть сприяти розробці більш ефективних терапій, які враховують не лише фізіологічні, але й психоемоційні аспекти. В подальшому це може допомогти в зниженні ризику розвитку захворювань, пов’язаних із дисбалансом цих нейромедіаторів.