Дослідження алое в давньоєгипетських бальзамувальних практиках
Дослідники з Університету Марбурга виявили молекулярні докази використання алое в давньоєгипетських практиках бальзамування, поєднавши молекулярний аналіз із вивченням історичних письмових джерел. Дослідження, що отримало назву «Нові молекулярні та історичні докази давньоєгипетського бальзамування», зосередилося на аналізі 24 об'єктів, серед яких були муміфікований череп VIII століття до н.е. та препарат Mumia vera aegyptiaca XVIII століття.
В процесі дослідження в обох зразках виявлено сліди сполук рослинного походження, пов’язані з алое. Муміфікований череп, що належить до Зоологічної колекції Марбурзького університету, був датований VIII століттям до н.е. за допомогою радіовуглецевого аналізу. Другий зразок, препарат Mumia vera aegyptiaca, що зберігається в Музеї фармації Гейдельберга, використовувався в Європі в пізньому Середньовіччі та на початку Нового часу як лікарський засіб.
Історичні та наукові аспекти
Історичний термін «алое» міг позначати різні рослинні матеріали, включаючи рід Aloe та агарове дерево (Aquilaria). Проте сполуки, виявлені в дослідженні, вказують саме на продукти з роду Aloe. Відомо, що термін ꜥnḫ-jm.j, згаданий у давньоєгипетських письмових джерелах, може також позначати алое або його ексудат. Однак сліди алое були виявлені лише у 2 з 24 проаналізованих об'єктів.
Дослідження також стосувалося антиінфекційних властивостей бальзамувальних речовин. Історичні препарати містили змінний хімічний склад, включаючи сполуки хвойних смол з антимікробними властивостями. Зокрема, екстракт з лікарської колекції Віганда в Марбурзі показав помірний захисний ефект проти пошкодження клітин вірусом грипу в культурах клітин, хоча основна сполука 7-оксодегідроабієтова кислота не відтворила аналогічного захисного ефекту.
Окремо в дослідженні згадана льодяна мумія Етці, що має вік 5300 років. У цій мумії дослідники виявили холодолюбні мікроорганізми, а також провели генетичний аналіз зразків. Для аналізу мумії використовували лід з поверхні тіла, талу воду, мазки, а також дані про тканини кишківника і вміст шлунка. Зразки мумії були порівняні з замороженим ґрунтом, взятим у місці виявлення в 1991 році. Генетичний матеріал мумії містить як оригінальну флору, так і пізніше заселені мікроорганізми.
Доктор Таня Поммеренінг, один із дослідників, зазначила: "Це відкриття є важливим для досліджень з двох причин: досі алое не було ідентифіковано як компонент давньоєгипетських бальзамувальних матеріалів за допомогою молекулярного аналізу. Водночас алое пов’язували з матеріалом мумій, який використовувався як ліки в пізніші століття, зокрема в середньовічних текстах."
Виявлення молекулярних слідів алое в давньоєгипетських бальзамувальних практиках відкриває нові горизонти для розуміння медичних та ритуальних традицій стародавнього Єгипту. Це дослідження підкреслює важливість інтеграції археології та молекулярної біології для відновлення історичних знань. Отримані результати можуть також вплинути на подальші дослідження лікарських рослин і їх використання в різні епохи, розширюючи наше уявлення про культурні та медичні практики минулого.