Темний бік давніх ритуалів
Науковці з’ясували, як насправді жили багато котів у Стародавньому Єгипті. Дослідження черепів котів, які були принесені в жертву богам понад дві тисячі років тому, показало, що ці тварини страждали від хвороб і травм, перебуваючи в тяжких умовах. Аналіз 131 черепа з некрополя в Бені-Хасані, датованого періодом між 380 та 40 роками до нашої ери, виявив, що більшість котів були свійськими, а деякі належали до диких видів.
Дослідження черепів котів
Дослідження котячих черепів з музейних колекцій Стародавнього Єгипту було опубліковане в Journal of Archaeological Science. Проаналізовані черепи походять із Віденського музею природознавства. Виявилося, що понад половина тварин мала ознаки тяжких захворювань і травм. У багатьох котів бракувало зубів, а також виявлено запалення ясен, інфекційні ураження кісток і сліди від укусів. Ці сліди свідчать про часті бійки, які відбувалися через тісноту в умовах утримання, що сприяло поширенню інфекцій.
На частині черепів виявлено механічні пошкодження, що могли виникнути внаслідок ударів тупими предметами або гострими знаряддями. Деякі травми були смертельними, тоді як інші свідчили про процеси загоєння. Процедура відлову та умертвіння котів не завжди проходила за планом, і деяким тваринам вдавалося втекти після отримання травм. Хімічний аналіз показав, що свійські коти зростали поруч із людьми, тоді як диких котів відловлювали молодими.
Результати цього дослідження відкривають нові аспекти розуміння повсякденного життя в Стародавньому Єгипті, зокрема, вказуючи на складні та часто жорстокі умови, в яких утримувалися коти. Це дослідження ставить під питання не лише ритуальні практики, але й моральні норми суспільства того часу щодо тварин. Знання про страждання котів можуть змінити уявлення про їх роль у давньому єгипетському побуті та релігійних звичаях, підкреслюючи, що навіть у культури, що шанувала котів, існували парадокси стосовно їхнього добробуту.