Небезпечна хімія: Зв'язок між PFAS та агресивним раком молочної залози
Дослідження американських вчених, опубліковане в журналі Journal of Clinical Oncology, виявило зв'язок між двома різновидами пер- і поліфторалкільних речовин (PFAS) — перфтороктановою кислотою (PFOA) та перфтороктансульфонною кислотою (PFOS) — і збільшенням частоти агресивної форми естроген-рецептор-негативного раку молочної залози. За результатами дослідження, частота цього виду раку серед жінок із високим рівнем PFOA була на 67% вищою, ніж у групі з найнижчими показниками, а серед жінок із високим рівнем PFOS — на 93% вищою.
Дослідження та результати
Аналіз був проведений на основі даних проєкту Sister Study, в якому взяли участь 50 884 жінки віком від 35 до 74 років. У дослідження були відібрані 1609 жінок із діагнозом рак молочної залози та 2269 жінок контрольної групи. Дослідники проаналізували концентрацію 17 різновидів PFAS у крові учасниць. Однак не було виявлено чіткого зв’язку між PFAS та загальним ризиком розвитку раку молочної залози.
PFAS відомі як 'вічні хімікати' через їхню здатність майже не розкладатися в навколишньому середовищі та накопичуватися в організмі людини. Хоча PFOA та PFOS значною мірою вилучили з виробництва, їх досі виявляють у крові людей. Це підкреслює необхідність подальшого вивчення безпеки нових сполук, які замінюють PFAS. Дослідники також планують дослідження впливу PFAS на розвиток пухлин без участі гормональних механізмів, щоб краще зрозуміти їхній вплив на здоров'я.
Ці результати дослідження підкреслюють важливість вивчення впливу токсичних речовин на здоров'я людини та потребу у контролі за використанням небезпечних хімікатів.
Відомо, що PFAS можуть мати тривалий вплив на організм, тому подальші дослідження можуть допомогти у розробці нових стратегій для запобігання захворюванням і захисту здоров'я населення. Водночас це може стимулювати законодавчі ініціативи щодо обмеження використання таких речовин у промисловості та повсякденному житті.
Важливо зазначити, що небезпечні речовини, такі як PFAS, не є єдиними факторами ризику для здоров'я. Дослідження показали, що мікропластик у воді може шкодити ДНК та клітинам, що підкреслює необхідність комплексного підходу до вивчення впливу токсичних елементів на організм. Це ще раз наголошує на важливості контролю за забрудненням навколишнього середовища та його наслідками для здоров'я людини.