У нинішньому невизначеному статусі Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" є частка провини держави, яка досі не сформувала стратегію взаємодії з ПЦУ. Про це у коментарі "Главкому" повідомив попередній гендиректор Лаври Максим Остапенко, якого було нещодавно звільнено з формулюванням "не проявив достатньої ініціативи у процесі очищення лаври від впливу Російської православної церкви".
На думку Остапенка, провалила свою роботу і судова гілка, яка затягуванням рішень досі дає УПЦ МП можливість хазяйнувати у святині.
Потреба у відродженні українського православного чернечого життя
Запускаючи процес прибирання "русского миру" із Лаври, необхідно швидко сформулювати, як відродити українське православне чернече життя в ній, аби Лавра стала дійсно національною святинею, як Ватикан для Італії чи Вестмінстерське абатство для Британії, - каже Остапенко.
Мені здається, що керівництво ПЦУ, в тому числі, Блаженніший Епіфаній, це розуміють. Але церква молода і, як в будь-яких процесах, які розпочалися відносно нещодавно, тут присутній людський фактор.
Історичні паралелі та відмінності у розвитку Лаври
Колишній гендиректор нагадує, що Москва десятиліттями вкладала ресурси в церкву як інструмент гібридної війни проти України. У Лаврі діяла потужна монастирська громада УПЦ МП - у різні періоди від 200 до 500 осіб. ПЦУ ж, по суті, лишилася сам на сам зі своїми проблемами. За словами Остапенка, церква має отримати більш значимий статус та зрозуміти, які у неї задачі і функції і за що несе відповідальність держава.
У статті розглядаються проблеми з визначенням статусу Києво-Печерської Лаври та взаємодії з ПЦУ. Коментарі колишнього гендиректора спрямовані на покращення управління та розвитку українського православного чернечого життя в Лаврі, а також на необхідність змін у церковній структурі для підтримки національного ідентифікаційного значення святої місцевості.