Ситуація в Росії у 2026 році
У травні 2026 року публікація закритого звіту європейської розвідки виявила наростаючу параною у вищих ешелонах влади Російської Федерації. Основним тригером цього стану стала затяжна агресія проти України, яка перетворила війну на виснаження в інституційну пастку. Як зазначається у звіті, санкційний тиск та технологічна ізоляція унеможливлюють повернення еліт до колишнього формату, що призводить до глибокого розколу в російських елітах. Водночас, Москва має зростаючу залежність від Ірану, а Олександр Лукашенко надсилає негласні сигнали Заходу та Пекіну для дистанціювання від Москви.
Сценарії транзиту влади
Згідно з аналізом, можливі два сценарії транзиту влади в Росії:
-
Палацовий консенсус:
Цей сценарій може бути охарактеризовано як бунт прагматиків. Ініціаторами є технократи, системні ліберали та великий навколодержавний бізнес, а обличчям цієї групи є прем'єр-міністр Михайло Мішустін. За Конституцією, до Мішустіна переходять повноваження президента. Опорою групи прагматиків виступають мер Москви Сергій Собянін та глава Ростеху Сергій Чемезов, колишній співробітник КДБ. Ключовою фігурою для бюрократичної легітимізації є перший заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко, який розпочав свою кар'єру в єльцинську епоху. Значущою для медійного супроводу є також фігура мільярдера Юрія Ковальчука, акціонера банку Росія та Національної Медіа Групи.
-
Перехоплення ініціативи радикалами:
Цей сценарій передбачає активність радикалів з Ради Безпеки, які перебувають в орбіті Миколи Патрушева та під керівництвом ФСБ на чолі з Олександром Бортниковим. Ключовим балансиром є Олексій Дюмін, секретар Держради, колишній особистий охоронець президента, кадровий генерал ФСО. Варто зазначити, що Дюмін командував Силами спеціальних операцій у Криму та був екс-губератором Тульської області. У той же час, глава міноборони РФ Андрій Бєлоусов перебуває у вразливому становищі та не має особистої гвардії, тоді як Рамзан Кадиров має особисту армію Ахмат. Наявність Владислава Суркова може також свідчити про можливість його участі в ролі неформального перемовника.
Важливими подіями, що відображають напружену ситуацію в регіонах, стали відставка глави Дагестану Сергія Мелікова у травні 2026 року. Меліков, генерал-полковник та колишній перший заступник Віктора Золотова в Росгвардії, курирував освоєння бюджетів на окупованих територіях України, зокрема у Запорізькій області. Його замінено на цивільного юриста Федора Щукіна. Також реалізовано сценарій превентивної зачистки стосовно губернатора Астраханської області Ігоря Бабушкіна, вихідця зі структур ФСО та ветерана спецпідрозділів, який контролював регіон, через порти якого проходить логістика тіньового флоту та постачання іранських озброєнь Каспійським морем.
«Вчасно зрадити - це не зрадити, це передбачити»
Ситуація в Росії продовжує залишатися напруженою, оскільки внутрішні конфлікти серед еліт можуть призвести до значних політичних змін. Залежність від зовнішніх партнерів, таких як Іран, та загострення відносин з західними країнами на фоні триваючої агресії проти України підривають стабільність влади. У цьому контексті події в регіонах, такі як відставка губернаторів, свідчать про активізацію боротьби за владу, що може мати далекосяжні наслідки для політичного ландшафту Росії.
В умовах зростаючої залежності Росії від зовнішніх партнерів, таких як Іран, важливо розуміти, чому режим Путіна опинився в пастці безвиході. Відомо, що ситуація в країні стала критичною, що ускладнює можливість завершення конфлікту або досягнення перемоги. Цей контекст допомагає краще усвідомити, які наслідки можуть мати описані сценарії транзиту влади в Росії.