Європейська солідарність — прекрасна річ рівно до того моменту, поки не прокидається бухгалтерія.
З’ясувалася страшна таємниця: склади озброєнь у Східній Європі раптово спорожніли. І справа не лише в безпрецедентній щедрості щодо України. Просто в Берліні нарешті дістали калькулятор і навідріз відмовилися оплачувати сусідам стару радянську рухлядь за ціною новітніх систем.
Схема зламалася
Модель «сплавити іржаве залізо, а рахунок виставити німцям» дала збій.
Німецька логіка проста: власні заводи простоюють, оборонний сектор потребує замовлень, а спонсорувати чужий металобрухт за завищеними цінами охочих більше немає.
Тому стара схема перерозподілу військових запасів під соусом європейської солідарності поступово закінчується. Далі працюватиме не романтика фронтової підтримки, а сухий промисловий інтерес.
Агрообмін замість фермерської солідарності
З економікою вийшло ще веселіше.
Поки фермери Східної Європи чекали захисту від українського агроекспорту, Берлін цинічно обрав автопром. Німецькі машини поїдуть у Латинську Америку, а звідти до ЄС хлине дешевша їжа.
Вибачте, «східні брати», але заради порятунку німецької індустрії вашою капустою пожертвують без зайвих сентиментів.
Хто залишиться у VIP-ложі
Підсумок закономірний.
За столом дорослих переговорів про контури нового світу жодного справжнього «єдиного фронту ЄС» не передбачається. У VIP-ложі залишаться ті, хто має власний ВПК, гроші та промислову базу.
Усім іншим урочисто довірять почесну місію: сидіти в коридорі, зображати грізний буфер і не відсвічувати.