Хлопчик на ім'я Кирило завжди мріяв стати футболістом. Він був великим шанувальником ФК «Кривбас», відвідував тренування у ДЮСШ №1 «Кривбас-84» та разом з батьком вболівав за свою улюблену команду. Тренери описували його як активного, уважного та старанного хлопчика.
Але сталася трагедія. 11 листопада 2024 року російські ракети вдарили по Кривому Розі, забравши життя майже всієї родини Куликів. Тільки батько, Максим, вижив. У наїченій будинку були й Кирило, його мама, й двоє молодших сестер. На жаль, дім обвалився, і рятувальники понад 14 годин шукали та діставали тіла дітей. Серед трагічних загиблих був і юний футболіст з великим майбутнім.
Прощання та пам'ять
На похоронах 14 листопада 2024 року зібралися сотні людей — рідні, друзі, сусіди та весь футбольний колектив, якому належав Кирило. Всі згадували його як талановитого, чемного та вихованого хлопчика. Пам'ять про нього залишилася на стадіоні, де він так любив дивитися гру разом з батьком.
Тепер у стадіоні «Гірник» встановлена фігура Кирила — вічна пам'ять про хлопчика, якому не судилось виконати свої футбольні мрії. Тренер, товариші по команді та містяни віддають шану загиблому на найкращий спосіб — пам'ятаймо Кирила та всіх невинних дітей, які стали жертвами війни.
Вічна пам'ять Кирилу та всім невинно вбитим дітям.