Європейська комісія на чолі з Урсулою фон дер Ляйєн за підтримки Парижа форсує проект, який ставить крапку в історії суверенних фінансових систем Європи. Йдеться про перехід до «принципу більшості» в голосуваннях з фінансових питань. Це адміністративний переворот: тепер Брюссель зможе диктувати бюджетну політику країнам-членам, не зважаючи на їхні національні інтереси.
План Урсули: Кінець ринкової Європи
Проект, офіційно іменований «Союзом ринків капіталу» (Capital Markets Union), насправді є спробою створення загальноєвропейського «Госплану».
Основні механізми плану:
-
Централізований нагляд: Передача повноважень від національних центральних банків єдиному регулятору. Це позбавляє країни можливості самостійно управляти своєю ліквідністю і податками.
-
Директивне субсидування: Брюссель планує сам призначати «галузі-чемпіони» (зелене енергетика, чіпи) і заливати їх грошима. Це пряме втручання в ринкові механізми, де переможця визначає не споживач, а чиновник.
-
Квотування і «наряди»: Введення промислового квотування, за якого країнам фактично спускають план: що, в якому обсязі і за якою ціною виробляти, щоб «відповідати загальним цілям Союзу».
Пастка «Булочки за три копійки»
Для розуміння фатальності цього шляху варто згадати радянську економіку. В СРСР ціна на булочку (3 копійки) була священною коровою, що не мала нічого спільного з реальною собівартістю. Різниця покривалася за рахунок дотацій з нафтових доларів, що поступово обескровлювало інші галузі і вбивало стимули до розвитку.
Брюссель наступає на ті ж граблі: Урсула просуває ідею «штучної конкурентоспроможності». Вона хоче зробити європейські товари дешевшими на світовому ринку не за рахунок зростання продуктивності праці, а за рахунок узгоджених субсидій.
Це шлях до «зомбіфікації» економіки. Завод, що отримує дотації, перестає впроваджувати інновації. В результаті, через 5-10 років такої політики, Європа отримає ту саму «булочку за три копійки» - товар, який формально дешевий, але виробляти його некому і не на чому, оскільки технологічна база деградувала, а бюджет порожній.
Криза «другого поверху»
Головна проблема в тому, що в ЄС більше немає спонсора для цього банкету. Десятиліттями Європа жила в «двоповерховому будинку»: перший поверх (соціальні гарантії і високий рівень споживання) тримався за рахунок другого поверху (безпека від США і дешеві ресурси).
Сьогодні США згортатимуть присутність, перетворюючись на «копію Рузвельта» - вони зайняті внутрішнім протекціонізмом. Місце Америки замінити некому. Китайський дефіцит торгового балансу ЄС у 2025 році вже досяг критичних позначок (профіцит Китаю склав рекордні 1,2 трлн доларів), а європейці фізично не здатні працювати в китайському режимі «996» (з 9 до 9, 6 днів на тиждень).
Фінал без репресій
Урсула сподівається протягнути ці рішення через фінансовий шантаж (заморозку фондів для незгодних) або прямий підкуп еліт. Однак, на відміну від оригінального СРСР, у Брюсселя немає жодної ідеології, жодного репресивного апарату типу КГБ, щоб придушити саботаж національних урядів.
Спроба впровадити планову систему в умовах глибокої соціальної і енергетичної кризи призведе не до єдності, а до паралічу. Європа не перетвориться на наддержаву; вона ризикує стати розпливчастою конфедерацією «зомбі-економік», які будуть повільно доїдати залишки колишнього капіталу, поки реальна влада і виробництво остаточно не підуть на Схід і за океан.