Цього тижня (4–5 лютого) Абу-Дабі стає епіцентром світової політики. Поки офіційні делегації пакують валізи, Дональд Трамп вже перевернув стіл переговорів одним дзвінком до Нью-Делі.
Смерть «нафтового гаманця» РФ
Трамп офіційно підтвердив: Індія погодилася припинити закупівлі російської нафти. Це катастрофа для Москви, адже на Індію припадало 38% всього морського експорту РФ.
-
Ціна питання: Трамп знизив тарифи для Індії з 25% до 18%, фактично обмінявши «податок на дружбу з РФ» на американську та венесуельську нафту.
-
Газовий капкан: Залишений у РФ Китай - не порятунок. По «Силі Сибіру» газ йде по ціні $250 за 1000 кубів, в той час як європейський ринок (TTF) балансуює в районі $450–500. РФ годує Пекін зі знижкою 30%, працюючи на межі окупності.
Чому всі сидять на «розтяжці»?
В Абу-Дабі у кожної сторони є свій привід поспішати. Час - найдорожчий ресурс на цих переговорах.
-
США (Трамп): Йому потрібен «швидкий мир», щоб здути ІІ-бульбашку і врятувати Oracle, чий борг у $110 млрд тягне ринок на дно. Трамп хоче зафіксувати перемогу, поки його «нафтові ультиматуми» ще працюють.
-
РФ (Дмитрієв): Без індійських грошей військова каса почне порожніти вже до літа. Дмитрієву потрібно зняти санкції зараз, поки Індія не перенастроїла свої НПЗ на венесуельський деготь остаточно.
-
Україна (Будаанов/Умеров): Поспішність обумовлена ситуацією на фронті та ризиком повної зупинки допомоги від США. Україні потрібно витиснути максимум гарантій, поки Трамп знаходиться в фазі «миротворця-ліквідатора».
Чому індійська нафта не врятує ЄС?
Багато хто сподівається, що індійські НПЗ продовжать переробляти дизель з російської нафти в Європу. Забудьте.
-
Логістичний розрив: Трамп перекриває постачання саме сирої нафти з РФ в Індію. Якщо немає сировини – немає і «індійського дизелю» для Брюсселя.
-
Американський протекціонізм: Трамп не для того дає Моді знижки на мита, щоб Індія годувала Європу дешевим паливом. Увесь обсяг буде йти на внутрішній ринок Індії та США.
-
Венесуельський фактор: Нафта з Каракаса, яку контролює Трамп, технологічно складніша в переробці. Вона не врятує ЄС, адже більшість європейських НПЗ заточені під легку «Urals», а не важку «Merey».
Абу-Дабі 4 лютого стане точкою, де «харчовий ланцюг» або замкнеться на умовах Трампа, або світ зануриться в ще більш жорстку фазу економічної війни.