Візи в США мають чимало важливих нюансів та типів. Особливо важлива та перспективна віза е2 США, але вона недоступна всім. Тому в цьому питанні варто розібратись окремо.
Що таке віза E-2 та кому вона підходить
Інвестиційна віза E-2 є одним із варіантів законного тимчасового переїзду до США для іноземних підприємців, які готові вкласти власний капітал у діючий або новостворений американський бізнес. На відміну від імміграційних програм для інвесторів, E-2 не надає постійного статусу автоматично. Її основна мета полягає в тому, щоб іноземний інвестор міг приїхати до Сполучених Штатів, розвивати підприємство, керувати ним і отримувати економічну вигоду від його діяльності.
Особливістю E-2 є відсутність законодавчо встановленої єдиної мінімальної суми інвестицій. Тому твердження про те, що для цієї категорії обов'язково потрібно вкласти, наприклад, 100 000 або 500 000 доларів, не відповідає загальному правилу програми. Значення має не конкретна цифра, а співвідношення між вкладеним капіталом і загальною вартістю бізнесу, характер підприємства, його реальна операційна діяльність, фінансова модель та здатність інвестиції забезпечити нормальну роботу компанії. Кошти повинні бути фактично вкладені або перебувати на етапі безпосереднього інвестування, а не просто лежати на особистому банківському рахунку заявника.
У 2026 році громадяни України мають право претендувати на E-2, оскільки Україна входить до переліку країн, громадяни яких можуть користуватися режимом treaty investor. Це важлива умова: сама наявність грошей, американської компанії чи бізнес-плану ще не створює права на E-2. Основний заявник повинен мати громадянство держави, яка має відповідний договірний статус зі Сполученими Штатами.
Для отримання E-2 необхідно показати законне походження капіталу, реальність інвестиції, контроль над підприємством і намір розвивати саме той бізнес, у який вкладені кошти. Крім того, підприємство не повинно бути суто номінальним або створеним виключно для забезпечення проживання самого інвестора та його родини. Від бізнесу очікується економічна активність і перспектива приносити більше, ніж мінімальний дохід для утримання власника та його сім'ї, або мати істотний економічний вплив у США.
Таким чином, E-2 найбільше підходить підприємцям, які планують не просто перевести капітал до США, а реально брати участь у роботі американської компанії. Це може бути придбання готового бізнесу, відкриття нового підприємства, купівля франшизи або інвестування в іншу комерційну структуру за умови дотримання всіх вимог імміграційного законодавства.
E-2 — це неімміграційна віза для treaty investors, тобто іноземних громадян, які інвестують істотний для конкретного підприємства капітал в американське комерційне підприємство. Правова конструкція цієї категорії базується на торговельно-економічних договорах між США та певними іноземними державами.
На практиці E-2 дає можливість іноземному підприємцю перебувати у США для розвитку та управління власним бізнесом. Інвестор не просто володіє часткою компанії як пасивний акціонер. Він повинен мати можливість розвивати та контролювати підприємство, приймати управлінські рішення, організовувати його діяльність і відповідати за функціонування бізнесу.
Одна з ключових особливостей E-2 полягає у її неімміграційному характері. Віза не є прямим шляхом до постійного проживання. Поки заявник відповідає вимогам програми, його статус може продовжуватися, але сам факт отримання E-2 не означає автоматичного переходу до статусу постійного резидента.
E-2 може бути актуальною для кількох категорій підприємців. Передусім це власники малого та середнього бізнесу, які хочуть перенести частину або весь свій підприємницький проєкт на американський ринок. Також програма підходить людям, які планують придбати вже функціонуючу компанію. В окремих випадках інвестор може придбати франшизу, якщо конкретна модель франчайзингового бізнесу відповідає вимогам E-2 і передбачає реальну комерційну діяльність.
Інвестування може здійснюватися як у новий, так і в уже існуючий бізнес. При придбанні готової компанії важливо підтвердити сам факт покупки, ціну підприємства, рух коштів, передачу контролю та подальшу стратегію розвитку. Якщо створюється нове підприємство, особлива увага приділяється бізнес-плану, витратам на запуск, договорам із постачальниками, оренді приміщення, закупівлі обладнання, маркетингу, найму персоналу та прогнозованим доходам.
Важливо розрізняти інвестицію E-2 та звичайне володіння активами. Придбання квартири, будинку, землі для особистого користування або іншого пасивного активу саме по собі не створює підстав для E-2. Програма пов'язана саме з комерційним підприємством, яке виробляє товари або надає послуги з метою отримання прибутку.
Для заявника важливо також продемонструвати реальний намір залишити США після припинення статусу E-2, якщо інший законний імміграційний статус не буде отриманий. Це не означає, що підприємець повинен відмовитися від довгострокових планів у США. Однак E-2 не можна представляти як гарантований механізм отримання постійного проживання.
Хто може подати заявку на візу E-2
Основною вимогою до заявника є громадянство держави, яка має відповідний договірний режим зі США. У 2026 році Україна залишається державою, громадяни якої мають доступ до E-2. Водночас для програми має значення саме громадянство, а не місце проживання людини. Український громадянин, який проживає в іншій державі, не втрачає автоматично права на E-2 через зміну місця проживання.
Наступною умовою є наявність інвестиції в американське підприємство. Заявник повинен володіти капіталом та контролювати його використання. Гроші мають бути отримані законним шляхом. Джерелом можуть бути заощадження, доходи від підприємницької діяльності, продаж майна, дивіденди, заробіток, спадщина, подарунок або інше законне фінансування, якщо походження коштів можна документально підтвердити.
Важливо не лише показати, що певна сума є на рахунку, а й пояснити весь фінансовий ланцюг. Наприклад, якщо інвестиція сформована після продажу нерухомості, до документів доцільно включати підтвердження права власності, договір продажу, банківські операції та документи, які демонструють надходження грошей. Якщо капітал накопичувався з доходів підприємця, необхідно мати можливість підтвердити його отримання та сплату відповідних податків.
Заявник також повинен мати управлінський зв'язок із підприємством. Для інвестора недостатньо бути пасивним власником, який не бере участі в діяльності компанії. Він має розвивати та спрямовувати роботу підприємства. На практиці це може означати володіння контрольним пакетом або інший юридично підтверджений контроль над бізнесом.
У випадку компанії важливим є питання її національності. Для E-2 американське підприємство повинно відповідати вимогам щодо власників із громадянством treaty country. Загальне правило передбачає, що щонайменше 50% підприємства має належати громадянам відповідної договірної держави. Тому структура власності повинна бути прозорою і документально підтвердженою.
E-2 також може бути доступною для кваліфікованих працівників підприємства. Однак для них діють окремі вимоги. Працівник повинен мати ту саму національність, що й основний treaty investor або підприємство, та виконувати керівні, управлінські функції або володіти спеціальними навичками, необхідними для роботи компанії.
Для підприємця особливо важливо правильно визначити власний статус ще до інвестування. Якщо структура компанії, джерело коштів або спосіб придбання бізнесу спочатку сформовані без урахування вимог E-2, подальше виправлення може бути складним. Саме тому інвестиція має плануватися як частина всієї імміграційної стратегії, а не лише як окрема бізнесова операція.
Які вимоги до інвестицій
Для E-2 немає встановленої законом універсальної мінімальної суми капіталу. Основним критерієм є substantial investment — інвестиція, яка є істотною з огляду на характер і вартість конкретного підприємства та достатньою для його успішного запуску або функціонування.
Через це сума інвестиції оцінюється індивідуально. Для бізнесу, який коштує 80 000 доларів, вкладення 60 000 доларів може бути значною частиною загальної вартості підприємства. Для компанії, яка потребує мільйонних витрат на обладнання, персонал та приміщення, така сама сума може бути недостатньою.
Важливим принципом є пропорційність інвестиції. Чим дешевшим є підприємство, тим більша частина його загальної вартості, як правило, повинна бути профінансована інвестором. Для дорогого бізнесу допустима ситуація, коли інвестується менша відносна частка загальної вартості, але абсолютна сума все одно є достатньою для нормальної роботи підприємства.
Капітал також повинен бути «at risk», тобто поставленим під підприємницький ризик. Просте розміщення коштів на рахунку компанії без реального використання для запуску бізнесу не є повноцінною інвестицією. Гроші мають бути фактично та безповоротно спрямовані на підприємницьку діяльність або перебувати в процесі такого інвестування.
До інвестиційних витрат можуть належати:
- придбання діючої компанії або частки в ній;
- оренда та підготовка комерційного приміщення;
- закупівля обладнання, техніки та інструментів;
- придбання товарних запасів;
- витрати на ліцензії, дозволи та професійні послуги;
- оплата програмного забезпечення та необхідних технологій;
- рекламні та маркетингові витрати;
- витрати на створення сайту та системи продажів;
- заробітна плата працівників на етапі запуску;
- витрати, безпосередньо пов'язані з відкриттям і роботою підприємства.
Не кожна витрата автоматично враховується як інвестиція. Потрібно показати зв'язок між витраченою сумою та реальною діяльністю підприємства. Наприклад, дорогий особистий автомобіль інвестора може не мати належного значення, якщо він не є необхідним активом компанії. Аналогічно особисті витрати сім'ї не перетворюються на інвестицію лише через те, що здійснювалися приблизно в той самий період.
Важливе значення має джерело коштів. Капітал повинен мати законне походження. Якщо гроші отримані через продаж активів, подарунок або позику, це має бути підтверджено документами. Особливу увагу приділяють ситуаціям, коли фінансування складається з декількох джерел.
Ще одна вимога пов'язана з характером підприємства. Бізнес не може бути маргінальним. Під маргінальним розуміється підприємство, яке має лише мінімальну здатність забезпечувати засоби існування інвестора та його родини і не має достатнього економічного потенціалу. Бізнес повинен мати перспективу створювати більший економічний результат або робити істотний внесок в економіку США.
Тому бізнес-план для E-2 має бути не формальним документом на декілька сторінок, а логічною фінансовою моделлю. У ньому мають бути зрозуміло пояснені доходи, витрати, штат, розвиток компанії, маркетинг, клієнтська база та прогноз руху коштів. Якщо підприємство планує наймати працівників, це також може посилювати аргументацію щодо економічної користі бізнесу.
Який бізнес підходить для отримання візи
Для E-2 потенційно підходить широкий спектр комерційних підприємств. Закон не обмежує програму виключно технологічними стартапами або великими корпораціями. Головне, щоб бізнес був реальним, діючим або підготовленим до реального запуску, комерційним і спрямованим на отримання прибутку.
Інвестор може розглядати ресторан, кафе, магазин, сервісну компанію, транспортний бізнес, будівельну компанію, виробництво, IT-підприємство, маркетингову агенцію, освітні послуги, медичний або професійний сервіс за умови виконання відповідних ліцензійних вимог. Також можливі франчайзингові моделі, коли підприємець купує право працювати під уже відомим брендом.
Придбання існуючого бізнесу часто дозволяє краще продемонструвати реальність підприємства. Якщо компанія вже має приміщення, обладнання, персонал, клієнтів, контракти та історію продажів, ці обставини можуть бути важливими доказами фактичної діяльності. При цьому заявник повинен показати, що після придбання він реально контролюватиме бізнес і матиме план його подальшого розвитку.
Новий бізнес також може відповідати вимогам E-2. У такому разі більше значення матимуть докази підготовки до запуску: договір оренди, придбання обладнання, укладені контракти, домовленості з постачальниками, рекламна стратегія, дозвільні документи та інші підтвердження того, що підприємство не існує лише на папері.
Особливий випадок — онлайн-бізнес. Сам факт роботи через інтернет не перешкоджає E-2. Але цифрова модель повинна мати реальну комерційну діяльність, зрозумілий спосіб отримання доходу та переконливу економічну модель. Наприклад, програмний продукт, агентство цифрового маркетингу або компанія, яка продає послуги американським клієнтам, може бути повноцінним підприємством, якщо інвестиція та структура бізнесу відповідають правилам.
Пасивні інвестиції є значно проблемнішими. Купівля цінних паперів, зберігання грошей на депозиті або придбання житлової нерухомості для особистого використання не є типовою основою для E-2. Програма передбачає саме підприємницьку діяльність, а не просте володіння майном.
Важливим є також розмір підприємства. Віза не вимагає створення сотень робочих місць. Малий бізнес може відповідати вимогам, якщо він має реальну економічну перспективу. Однак чим менше підприємство і чим нижчі прогнозовані доходи, тим ретельніше необхідно обґрунтовувати його здатність розвиватися та приносити економічний результат.
Для франшизи необхідно оцінювати не тільки популярність бренду, а й конкретні фінансові показники. Значення мають франчайзинговий внесок, інвестиції в приміщення та обладнання, прогнозований оборот, роялті, персонал, територія роботи та умови франчайзингового договору. Відомий бренд сам по собі не гарантує позитивного рішення.
Які документи потрібно підготувати
Документація для E-2 повинна послідовно доводити кожну ключову обставину: громадянство заявника, законне походження коштів, факт інвестиції, контроль над підприємством, реальність бізнесу та його економічний потенціал.
Основний пакет формується навколо самого бізнесу та фінансової історії інвестора. Одного банківського документа із зазначенням залишку коштів недостатньо, оскільки необхідно простежити шлях грошей від джерела до американського підприємства.
До типового пакета можуть входити:
- дійсний закордонний паспорт;
- підтвердження громадянства заявника;
- анкета DS-160;
- документи щодо створення або придбання американської компанії;
- установчі документи підприємства;
- угоди про купівлю бізнесу або частки;
- документи про структуру власності;
- банківські виписки;
- підтвердження походження інвестиційних коштів;
- договори оренди;
- рахунки та підтвердження оплати обладнання;
- договори з постачальниками;
- рахунки за товари та послуги;
- документи щодо ліцензій і дозволів;
- договори з працівниками або пропозиції працевлаштування;
- фінансові прогнози;
- бізнес-план;
- документи щодо маркетингової стратегії;
- податкові та бухгалтерські документи, якщо підприємство вже працює;
- підтвердження фактичних продажів та контрактів;
- документи щодо попередньої підприємницької діяльності інвестора.
- Якщо бізнес купується за кредитні або позикові кошти, структура фінансування потребує особливої уваги. Важливо розуміти, чи відповідає конкретний спосіб фінансування вимогам E-2, адже оцінюється не тільки сума, але й ризик інвестора та його реальна фінансова відповідальність за вкладений капітал.
Окремий блок становлять документи про походження коштів. Наприклад, для підприємця це можуть бути податкові декларації, бухгалтерські звіти, договори продажу компанії, банківські виписки, документи про дивіденди. Для коштів від продажу нерухомості — документи про придбання та продаж майна, договір і підтвердження платежу. Якщо гроші отримані як подарунок, необхідно підтверджувати сам факт передачі та походження коштів у дарувальника.
Бізнес-план має відповідати реальній ситуації. Якщо в документах заявлено, що компанія буде приносити певний дохід, ці цифри повинні мати економічне обґрунтування. Надмірно оптимістичні прогнози без пояснення можуть викликати питання. Значно переконливішою є модель, де показано, звідки беруться клієнти, як формуються ціни, які передбачені витрати та коли підприємство планує вийти на стабільну операційну діяльність.
Для вже працюючого бізнесу особливо важливими є фактичні показники. Податкові декларації, фінансова звітність, виписки, договори, рахунки, payroll-документи та дані про клієнтів можуть демонструвати, що підприємство справді функціонує.
Документи іншою мовою, як правило, потребують належного перекладу відповідно до вимог органу, який розглядає заяву. Помилки в іменах, датах, сумах або назвах компаній у різних документах можуть створити зайві питання, тому весь пакет має бути внутрішньо узгодженим.
Як проходить процедура оформлення
Процедура залежить від того, де саме перебуває заявник на момент подання. Якщо підприємець знаходиться за межами США, стандартним шляхом є звернення за візою через американське посольство або консульство. Якщо людина вже законно перебуває у США в іншому неімміграційному статусі, у певних ситуаціях може розглядатися зміна статусу через USCIS.
Для заявника за межами США одним із центральних етапів є підготовка інвестиції. До подання документів бажано мати сформовану структуру бізнесу, підтверджені витрати та чітку картину того, як функціонуватиме підприємство. Необхідно не просто зареєструвати компанію, а продемонструвати реальний рух до запуску або розвитку бізнесу.
Після цього заповнюється форма DS-160. Для основного E-2 інвестора використовується саме DS-160; окрема форма DS-156E насамперед стосується E-візових працівників, а не звичайного основного treaty investor. Далі сплачуються відповідні консульські збори та виконується процедура запису на співбесіду відповідно до правил конкретного дипломатичного представництва.
На співбесіді консульський офіцер може оцінювати не лише формальну наявність документів, а й загальну логіку інвестиції. Заявник повинен розуміти власний бізнес, знати джерела фінансування, суму вкладень, основні витрати, модель доходів, кількість працівників, плани розвитку та власну роль у підприємстві.
Особливе значення має відповідність між документами та поясненнями заявника. Якщо бізнес-план передбачає ресторан, але заявник не може пояснити його операційну модель, або якщо документи показують одну суму інвестиції, а під час співбесіди називається інша, це може негативно вплинути на оцінку справи.
Після розгляду консульський офіцер може прийняти рішення про видачу візи, запросити додаткові документи або відмовити у видачі. Додатковий запит не обов'язково означає остаточну відмову. Він може свідчити про необхідність уточнення певних аспектів справи.
Якщо заявник уже перебуває в США, процедура відрізняється. Основний E-2 може звертатися до USCIS із відповідною петицією на зміну або продовження статусу. Такий статус не слід плутати з консульською візою. Віза в паспорті дозволяє звертатися за в'їздом до США, тоді як статус визначає законність перебування людини всередині країни протягом відповідного періоду.
Тому після схвалення E-2 важливо контролювати не лише дату закінчення візи в паспорті, а й строк дозволеного перебування, зазначений у записі про в'їзд. Ці поняття юридично відрізняються.
На який строк видається віза E-2
Тривалість E-2 залежить від громадянства заявника та принципу взаємності між США і відповідною державою. Для громадян України у 2026 році таблиця взаємності передбачає багаторазову E-2 із терміном дії 27 місяців.
При цьому строк дії візи та строк дозволеного перебування в США не є одним і тим самим. Віза в паспорті використовується для звернення за в'їздом до Сполучених Штатів. Після перетину кордону визначається період дозволеного перебування, який для E-2 зазвичай може становити до двох років за умови збереження відповідного статусу.
Тому дата завершення дії візової наклейки не завжди означає, що саме в цей день необхідно залишити США. Так само наявність чинної візи не означає автоматичного права перебувати в країні необмежений час. Для контролю законного перебування потрібно перевіряти відповідний запис про допуск до США.
E-2 може продовжуватися, якщо інвестор продовжує відповідати вимогам категорії. Бізнес повинен залишатися реальним і діючим, інвестиція — відповідати умовам програми, а заявник — продовжувати виконувати свою роль у підприємстві.
Відсутність фіксованого загального ліміту кількості продовжень є однією з переваг E-2. Поки підприємець зберігає відповідний бізнес та виконує вимоги, статус може продовжуватися. Однак кожне продовження пов'язане з необхідністю підтвердити, що умови програми фактично зберігаються.
Зміна структури компанії, продаж частки, істотне скорочення інвестицій, припинення діяльності або перетворення бізнесу на пасивний актив можуть вплинути на можливість подальшого перебування за E-2.
Для громадян України окремо важливо враховувати саме актуальну таблицю взаємності на момент подання документів, оскільки консульські правила та строки дії віз можуть змінюватися. Термін дії візи не визначає саму сутність E-2: головним залишається постійне виконання умов treaty investor.
Чи можна переїхати до США разом із сім'єю
E-2 передбачає можливість перебування в США разом із найближчими членами сім'ї основного інвестора. До похідного статусу можуть належати чоловік або дружина та неодружені діти, які не досягли 21 року.
Члени сім'ї не повинні самостійно робити інвестицію для отримання похідного статусу. Їхнє право перебування пов'язане зі статусом основного заявника. Водночас для кожного члена сім'ї необхідно підготувати документи, які підтверджують родинний зв'язок: свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей та інші необхідні документи.
Статус подружжя має важливу практичну особливість. Чоловік або дружина особи зі статусом E-2 можуть мати право на працевлаштування на підставі самого похідного статусу, без необхідності проходити окрему стандартну процедуру отримання дозволу на роботу в кожному випадку. Для підтвердження права на роботу значення має відповідний запис у документах про імміграційний статус.
Діти, які перебувають у похідному статусі E-2, можуть навчатися у США відповідно до правил свого статусу. Водночас похідний статус дитини має вікове обмеження. Після досягнення 21 року дитина більше не може залишатися в E-2 як звичайний dependent лише на підставі статусу батька або матері. У такій ситуації потрібно заздалегідь оцінити інші можливі імміграційні або неімміграційні категорії.
Сімейна складова часто є однією з причин, чому E-2 розглядають підприємці, які планують переїзд не лише для ведення бізнесу, а й для організації тривалого життя родини у США. Діти можуть відвідувати школи, а чоловік або дружина — працювати, що робить структуру E-2 практично зручною для сімейного переїзду.
При цьому похідний статус членів сім'ї не перетворює E-2 на імміграційну програму. Якщо статус основного інвестора припиняється, це безпосередньо впливає і на право перебування залежних членів сім'ї. Тому продовження статусу має плануватися одночасно для всієї родини.
Чи веде віза E-2 до отримання грін-карти
E-2 сама по собі не є шляхом автоматичного отримання грін-карти. Це принципова відмінність між E-2 та імміграційними інвесторськими програмами. Отримання E-2 не означає, що після певної кількості років інвестор автоматично стане постійним резидентом США.
Водночас перебування за E-2 не виключає можливості в майбутньому перейти на іншу імміграційну категорію, якщо заявник відповідатиме її вимогам. Такий перехід оцінюється окремо, оскільки критерії для постійного проживання відрізняються від вимог E-2.
Одним із варіантів для інвесторів може бути EB-5 — імміграційна категорія, безпосередньо пов'язана з інвестиціями та створенням робочих місць. На відміну від E-2, EB-5 є програмою, яка може привести до статусу постійного резидента за умови виконання встановлених законом вимог.
Для EB-5 діють інші фінансові критерії. Станом на 2026 рік законодавча конструкція програми передбачає мінімальну інвестицію 1 050 000 доларів у звичайному випадку або 800 000 доларів для інвестицій, що відповідають вимогам щодо targeted employment area, зокрема визначених сільських територій або районів із високим рівнем безробіття. Крім фінансового внеску, інвестиція повинна відповідати вимогам щодо створення щонайменше десяти кваліфікованих повноцінних робочих місць.
Тому E-2 та EB-5 не слід розглядати як дві назви однієї програми. E-2 орієнтована на тимчасове підприємницьке перебування і не має встановленого мінімального порога інвестицій у конкретній сумі. EB-5 має значно жорсткіші фінансові та імміграційні вимоги, але за успішного проходження процедури може привести до постійного резидентства.
Існують також інші потенційні шляхи до грін-карти, які не пов'язані безпосередньо з E-2. Наприклад, у конкретній ситуації можуть бути доступними сімейні імміграційні категорії, професійні категорії, EB-1, EB-2, EB-3 або інші передбачені законом механізми. Вибір залежить від професійного профілю людини, сімейної ситуації, структури бізнесу, кваліфікації та інших обставин.
Для підприємця це означає, що E-2 може бути частиною довгострокової стратегії перебування у США, але не слід сприймати її як приховану або автоматичну програму отримання постійного проживання. Поки інвестор користується E-2, він повинен підтримувати бізнес та виконувати умови свого неімміграційного статусу. Якщо згодом виникає підстава для іншої імміграційної категорії, перехід може розглядатися вже за правилами відповідної програми.
Саме тому при плануванні інвестиції важливо від початку розділяти два питання: можливість отримати E-2 для ведення бізнесу та перспективу отримання постійного статусу в майбутньому. Вони можуть бути пов'язані між собою стратегічно, але юридично залишаються різними процесами.
Висновок
Віза E-2 у 2026 році залишається одним із практичних інструментів для підприємців із країн, які мають відповідний договірний статус зі США. Для громадян України така можливість передбачена, однак позитивне рішення залежить не від самого факту наявності капіталу, а від комплексної відповідності вимогам програми.
Ключове значення мають законне походження коштів, реальна та достатня для конкретного підприємства інвестиція, фактичний фінансовий ризик інвестора, контроль над американським бізнесом, його комерційний характер і перспективи економічної діяльності. Підприємство не повинно бути номінальним або пасивним активом. Воно має працювати або перебувати на реальному етапі запуску та мати потенціал приносити економічний результат.
Окремою перевагою E-2 є можливість переїзду разом із чоловіком або дружиною та дітьми, які відповідають установленим віковим і сімейним критеріям. Подружжя може мати право на роботу, а діти — на навчання відповідно до умов похідного статусу.
При цьому E-2 залишається неімміграційною візою. Вона може продовжуватися за умови збереження вимог, але не надає автоматичного права на грін-карту. Якщо підприємець планує постійне проживання у США, питання майбутньої імміграційної категорії доцільно розглядати окремо, з урахуванням конкретної ситуації та актуального законодавства.
Загалом, отримати цю візу можна, але доводиться пройти чимало бюрократичних процедур.