Ситуація в Ірані та навколо нього
Іран зберіг заводи з виробництва ракет і дронів, незважаючи на місяці американських та ізраїльських бомбардувань. Президент США Дональд Трамп утримується від ударів по Ірану до проміжних виборів у листопаді 2026 року. Тегеран, в умовах військового тиску, посилив атаки на судна біля Ормузької протоки, що призвело до зростання цін на нафту та оренди танкерів у регіоні.
Відомо, що Іран має чималі запаси балістичних ракет і частини протикорабельної зброї, які постачає Росія. За даними західних розвідок, до війни Іран мав близько 2500 балістичних ракет, і незважаючи на вісім місяців авіаударів США, Іран не втратив можливості загрожувати американським базам і союзникам. 30 вересня 2026 року міністр оборони США Піт Гегсет заявив про знищення військово-промислового потенціалу Ірану. Однак, аналітики зазначають, що хоча найсучаснішої зброї, ймовірно, стало менше, Іран накопичував запаси крилатих ракет роками і продовжує ховати їх.
Ескалація конфлікту
Від початку конфлікту 28 лютого 2026 року Іран випустив понад 4000 дронів "Шахед" і щонайменше 2000 балістичних ракет. За останній тиждень біля Ормузької протоки за даними британського флоту уражено щонайменше 10 суден. Оренда танкера в Ормузькій протоці зросла приблизно до 1,2 мільйона доларів на добу, тоді як до війни становила менше 50 тисяч доларів. Ціни на нафту тримаються вище 100 доларів за барель, що свідчить про напруженість в регіоні.
Ситуація ускладнюється ракетними ударами хуситів, яких підтримує Іран. У четвер увечері 2026 року балістичні ракети хуситів уразили два аеропорти в Саудівській Аравії, внаслідок чого загинули щонайменше три людини, ще десятки були поранені. Війна в регіоні, за оцінками експертів, перебуває у стані зависання, а економіка Ірану виснажується через американську морську блокаду нафтового експорту.
Дослідження свідчать про те, що південні гори Ірану надають природні укриття від ударів з повітря, що дозволяє Тегерану зберігати та розвивати свою військову інфраструктуру. Сідхарт Каушал, аналітик, зазначив,
“самі запаси протикорабельних ракет, імовірно, залишаються великими. Їх порівняно легко виготовляти, Іран перебрав на себе виробництво значної частини старіших китайських протикорабельних крилатих ракет.”
Таким чином, ситуація в Ірані та навколо нього залишається напруженою, оскільки військові дії не вщухають, а економічні наслідки конфлікту відчуваються не лише в регіоні, але й на світовому ринку нафти. Зростання цін на нафту та оренду танкерів свідчить про те, що конфлікт суттєво впливає на глобальні економічні процеси. Подальший розвиток подій може призвести до ще більшої ескалації або, навпаки, до спроби дипломатичного вирішення конфлікту, що потребує зважених кроків з боку міжнародної спільноти.