Політична історія Ірану у ХХ столітті
Політична історія Ірану (Персії) у ХХ столітті відзначена значними подіями, які вплинули на національну ідентичність та міжнародні відносини країни. У центрі уваги перебуває боротьба за нафту, втручання іноземних держав, правління династії Пахлаві та передумови Ісламської революції 1979 року.
На початку ХХ століття Персія була поділена на сфери впливу між Російською та Британською імперіями. У 1908 році в Персії відкрили перше родовище нафти, що стало вирішальним моментом для економіки країни. У 1914 році Вінстон Черчилль придбав контрольний пакет акцій Англо-Перської нафтової компанії, що згодом перетворилася на British Petroleum. Ця угода стала основою для подальшого іноземного втручання в іранські справи.
У 1921 році генерал Реза Пахлаві захопив владу в Тегерані за підтримки британців, а у 1925 році став шахом Ірану. З 1935 року Персія офіційно почала називатися Іраном. У 1941 році Англія та СРСР окупували Іран, а Мохаммед Реза Пахлаві став шахом у віці 22 років. Політична ситуація в країні продовжувала змінюватися:
- У 1949 році була заснована партія "Національний фронт".
- У 1951 році Мохаммед Мосаддик став прем'єр-міністром.
- У 1953 році ЦРУ та МІ6 здійснили державний переворот, поваливши Мосаддика.
- Після цього прем'єр-міністром став генерал Захеді.
У 1957 році за участю американців була створена іранська служба безпеки САВАК. У 1967 році відбулася коронація Мохаммеда Рези Пахлаві, який став називатися шахеншахом. На святкування 2500-ліття іранської монархії витратили 22 млн доларів. Проте, після війни Судного дня у 1973 році ціни на нафту зросли на 470%, що призвело до збільшення річного ВВП Ірану на 50%.
16 січня 1979 року шах залишив Іран, а 1 лютого 1979 року з Франції до Ірану повернувся аятола Хомейні. Ці події стали передумовами до Ісламської революції, яка кардинально змінила політичний ландшафт країни. Аллен Даллес, один з учасників подій, зазначав:
“Відправляючи Імбрі, людину з імпульсивною вдачею, до далеких країн, ми йдемо на певний ризик.” - Аллен Даллес
Девід Налле, коментуючи усунення Мосаддика, вказував на трагічну помилку США, яка фактично сприяла революції Хомейні: “Цим ми фактично сприяли ісламській революції Хомейні. Так, в Ірані був би безлад, але це був би іранський безлад, а не той, що створили ми.”
Таким чином, політична історія Ірану у ХХ столітті є складним переплетенням внутрішніх та зовнішніх факторів, які сформували сучасний вигляд цієї краї.
Ситуація в Ірані після Ісламської революції
Ситуація в Ірані, що склалася після Ісламської революції 1979 року, призвела до значних змін у внутрішній політиці та зовнішніх відносинах країни. Революція не лише скинула монархію, але й встановила теократичний режим, який продовжує впливати на політичний ландшафт Близького Сходу. Відносини Ірану з Заходом, а особливо зі США, залишаються напруженими, що зумовлено не лише історичним контекстом, але й сучасними викликами, такими як ядерна програма. Ці фактори продовжують формувати іранську політику та її роль у регіоні.