Аудит каси: Реальний бюджет НАТО на 2026 рік
Около фінансів Північноатлантичного альянсу існує стійка концептуальна плутанина. Бюджет НАТО- це не єдиний бездонний гаманець, він жорстко розділений на дві принципово різні категорії: пряме (загальне) фінансування і косвене (національні бюджети).
1) Прямий бюджет (Каса Брюсселя)
Це гроші, які йдуть виключно на забезпечення роботи самої організації як структури - утримання штаб-квартир, об'єднаної системи командування, загальних систем управління та радіолокації.
На 2026 рік загальні фонди НАТО (затверджені у грудні 2025-го) складають у сумі порядку 5,15 млрд євро. Ця цифра розбита на три кошики:
-
Цивільний бюджет: 528,2 млн євро (утримання політичного апарату, дипломатів та штаб-квартири).
-
Військовий бюджет: 2,42 млрд євро (інтегрована структура військового командування, спільні навчання, місії Альянсу).
-
Програма інвестицій у безпеку (NSIP): граничний ліміт-2,2 млрд євро (будівництво військових баз, систем зв'язку, логістичних хабів, загальних для Альянсу).
2) Косвений бюджет (Реальна військова машина)
Сам по собі прямий бюджет НАТО- це статистична похибка (менше 0,5% від реальних витрат). Істинна фінансова міць Альянсу- це сукупні національні оборонні бюджети 32 країн-учасниць.
Очікується, що у 2026 році сумарні військові витрати країн НАТО (з урахуванням нормативу в 2% від ВВП) перевищать позначку в 1,4–1,5 трильйона доларів.
-
Левова частка цього масиву- це бюджет Пентагону (близько 1 трлн доларів).
-
Для порівняння, ключовий донор в Європі-Німеччина- заклала на 2026 рік оборонний бюджет в розмірі близько 108 млрд євро.
Висновок: НАТО не «гаманець», а управляюча компанія
Саме НАТО не володіє сотнями мільярдів вільних грошей- це лише політична «управляюча компанія» з бюджетом у 5 млрд євро на операційні потреби.
Коли генсек Марк Рютте анонсує пакет військової допомоги в розмірі 60 млрд доларів на 2026 рік, він не дістає їх із сейфа в Брюсселі. Він виставляє рознарядку країнам-членам. І з урахуванням того, що адміністрація Трампа заблокувала американські транші, цей чек у повному обсязі перекладається на плечі європейських національних бюджетів, які й так балансують на межі макроекономічної кризи.