UA RU EN

Маєток родичів Максима Рильського на Житомирщині продовжує руйнуватися

Старовинна резиденція родини Рильських на Житомирщині стикається з неминучим занепадом.

Руйнування маєтку Сцибор-Рильських

У селі Бровки Перші на Житомирщині продовжує руйнуватися маєток Сцибор-Рильських. Ця садиба, що датується XIX століттям, належала родичам видатного українського поета Максима Рильського. На сьогодні від палацу залишилися лише частини колон, фрагменти фасаду та уламки стін, що свідчить про зростаючі проблеми з його збереженням.

Історія маєтку

Історія родинного маєтку починається з 1834 року, коли селом володів Діонизій-Каетан Сцибор-Рильський, двоюрідний брат Теодора Рильського, прадіда Максима Рильського. У XIX столітті родина Сцибор-Рильських належала до польської шляхти Правобережжя. Остаточний вигляд садиба отримала у другій половині XIX століття, а її головний фасад прикрашав портик із шістьма колонами та трикутним фронтоном.

Останнім власником палацу перед революційними подіями 1917-1918 років був Оскар Сцибор-Рильський, дружиною якого була Марія Раціборовська.

Радянський період став початком занепаду для маєтку. Після націоналізації палацу у різні роки в будівлі працювала школа. Проте з часом стан садиби значно погіршився. Близько двадцяти років тому будівля ще зберігала дах, вікна та двері. Сьогодні ж історична пам'ятка продовжує руйнуватися через відсутність системних протиаварійних та реставраційних робіт.

Руйнування історичної пам'ятки триває через відсутність системних протиаварійних та реставраційних робіт. — Андрій Швачко

На краєзнавчих ресурсах також повідомляють про випадки розтягування споруди на будівельні матеріали та цеглу, що ще більше ускладнює ситуацію. Місцеві дослідники висловлюють занепокоєння, зазначаючи, що "якщо ситуація не зміниться, за кілька років від колишнього палацу можуть залишитися лише окремі фрагменти мурів".

Ситуація з маєтком Сцибор-Рильських відображає більшу проблему збереження архітектурної спадщини в Україні, яка потребує термінового реагування. Відсутність належного фінансування та системного підходу до реставраційних робіт може призвести до безповоротних втрат культурної спадщини. Важливо, щоб відповідні органи влади та громади зосередили увагу на захисті таких історичних пам'яток, адже вони є невід'ємною частиною національної ідентичності.