15 липня з північно-східного краю Сонця стався вражаючий вибух філаменту, який на деякий час змінив частину поверхні нашого найближчого світила і викликав викид корональної маси (CME) у космос. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Space та дані Обсерваторії сонячної динаміки NASA.
Цей спалах призвів до створення ділянки сяючої плазми завдовжки понад 250 тисяч миль, що приблизно дорівнює відстані до Місяця. Величезну подію зафіксувала детально Обсерваторія сонячної динаміки (SDO) NASA. Зображення показують, як розгортається нитка і сяюча речовина утворює дуги та каскади, проходячи крізь атмосферу Сонця.
Вогняний каньйон та холодніший сяючий канал
Після руйнування нитки вона залишає за собою так званий «вогняний каньйон» з високими стінами, що можуть піднятися на 12 400 миль у висоту. За даними NASA, ці яскраві розриви виникають, коли магнітні лінії поля Сонця раптово ламаються та перебудовуються після вибуху, утворюючи плазмову траншею.
Нитки сонячної плазми, які можуть висіти над поверхнею Сонця завдяки магнітним полям, це холодні, щільні стрічки сяючої речовини, які іноді стають нестабільними і вивергаються, викликаючи викиди корональної маси (CME) – потужні вибухи плазми та магнітних полів, які можуть вплинути на геомагнітну активність Землі.
Події на Сонці 15 липня пояснюють, чому важливо вивчати активність нашої зоряної системи та вчасно реагувати на можливі впливи великих сонячних вибухів на Землю. Ретельне спостереження об'єктів у нашому Сонячному області допомагає визначати ризики та підготовлятися до можливих дій для зменшення негативних наслідків таких подій.