Енергетична стратегія Норвегії
Уряд Норвегії оголосив про масштабну стратегію посилення енергетичної безпеки Європейського Союзу. Ця ініціатива передбачає перезапуск трьох законсервованих газових родовищ у південній частині Північного моря, які були закриті ще у 1998 році. Згідно з планами, інвестиції в проєкт складуть близько 19 млрд норвезьких крон. Запуск нових родовищ заплановано на кінець 2028 року, а їх експлуатація триватиме до 2048 року. Прогнозований видобуток становитиме від 90 до 120 млн барелів нафтового еквівалента.
Розвідка нових ділянок
У рамках цієї стратегії норвезький уряд також відкрив 70 нових ділянок для розвідки в Баренцевому, Норвезькому та Північному морях. З них:
- 38 ділянок розташовані у Баренцевому морі;
- 10 — у Норвезькому;
- 22 — у Північному.
Важливо зазначити, що вперше в історії пошук дозволено проводити максимально близько до узбережжя. Проєкт має потенціал створити близько 7600 нових робочих місць. Газ з нових родовищ постачатимуть до Німеччини, тоді як конденсат відправлятимуть до Великої Британії.
Рішення уряду Норвегії викликало критику з боку опозиції та екологічних організацій. Відомо, що 2025 рік став найтеплішим в історії спостережень Норвегії, проте уряд не врахував застереження Міністерства довкілля. Аналітики пов'язують цей крок з війною в Україні та нестабільністю на Близькому Сході. Як зазначив представник уряду, Терьє Оссланн,
"якщо ми хочемо залишатися стабільним постачальником енергії для Європи, ми повинні більше шукати, більше знаходити і більше інвестувати."
Крім того, президент України Володимир Зеленський провів зустріч з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере у Єревані. Під час переговорів обговорювали стратегічне партнерство, питання щодо Drone Deal та посилення протиповітряної оборони.
Оголошена урядом Норвегії стратегія має на меті зміцнити енергетичну безпеку Європи в умовах зростаючої напруги на міжнародній арені. Відновлення видобутку газу з законсервованих родовищ може суттєво вплинути на енергетичну ситуацію в регіоні, особливо на фоні залежності Європи від імпортних ресурсів. Критика з боку екологічних організацій та опозиції вказує на потенційні екологічні ризики, які можуть виникнути внаслідок цього рішення, що підкреслює важливість балансу між енергетичною безпекою та охороною довкілля.