Наступ українських Сил оборони на Курську область
На початку літа 2024 року українські Сили оборони провели наступ на Курську область, що стало важливим етапом у протистоянні з російськими військами. Колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський пояснив причини цього наступу, масштаби операції, втрати противника та стратегічні наслідки, а також наголосив, чому не було перекинуто додаткові сили на Покровський напрямок. В умовах, коли росія розгорнула наступ на 13 оперативних напрямках і мала перевагу над українськими підрозділами в 4,5–6 разів на окремих ділянках, українське військове керівництво обрало Сумський напрямок для дій.
Спочатку на Сумському напрямку перебували 26 тисяч російських військових, однак після невдалого наступу на Харківщині Росія перекинула сили із Сумщини. Олександр Сирський зазначив, що
“ми тоді ввели важкі оборонні бої і нам просто необхідно було зірвати плани противника, який мав таку суттєву перевагу”— Олександр Сирський. Рішення про наступальну операцію в Курській області було затверджено президентом України. Протягом місяця Сили оборони змогли взяти під контроль 1273 квадратні кілометри російської території.
Росія перекинула близько 70 тисяч військових на Курщину, зокрема десантників, морських піхотинців і мотострілецькі підрозділи. У наступі на Курщині брали участь три неповністю укомплектовані бригади десантно-штурмових військ і два штурмові батальйони, при цьому укомплектованість підрозділів становила 60–70%. За даними Сирського,
“повним складом наступала фактично одна бригада, дві інші діяли силами двох батальйонів, посилилися третіми після відновлення”— Олександр Сирський.
Стратегічні наслідки операції
На Покровському напрямку Росія зосередила майже 100 тисяч військових. Сирський пояснив, чому не було перекинуто додаткові сили на цей напрямок:
“Якби їх застосували на Покровському напрямку, то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ, і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі”— Олександр Сирський. Проте на Курському напрямку, де противник мав слабку оборону, українські війська змогли досягти значних успіхів.
За час операції українські війська здобули тактичну перемогу, захопивши близько 1200 квадратних кілометрів російської території, а також взяли в полон 594 ворожих солдати. Після раптового нападу 6 серпня 2024 року ЗСУ контролювали понад 100 населених пунктів. Сирський підкреслив, що
“дуже великий поштовх для підняття морального стану наших військ”— Олександр Сирський, був досягнутий завдяки успіхам в Курській операції.
Відзначається, що російські підкріплення вводили в бій поспіхом і зазнавали значних втрат. За російськими даними, в окремі дні втрати противника були в п'ять разів більшими, ніж у українських підрозділів. За рік від початку Курської операції російська армія втратила понад 77 тисяч військовослужбовців убитими й пораненими, зокрема 4 тисячі – вояки КНДР. Українські воїни поповнили обмінний фонд на понад тисячу осіб.
Таким чином, наступ українських сил на Курську область у 2024 році став значущим етапом у війні, що підтверджує важливість стратегічних рішень у військових операціях.
Наступ на Курську область підкреслює зміну тактики українських військ в умовах високої загрози з боку російських сил. Українське керівництво зуміло знайти та використати слабкі місця противника, що дозволило досягти значних територіальних успіхів. Цей наступ також має важливі моральні наслідки для українських військових, демонструючи можливість досягнення результатів навіть в умовах чисельної переваги противника.