Лідери Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Японії та Канади випустили спільну заяву з закликом до негайного мораторію на удари по нафтогазовій інфраструктурі в Ормузській протоці. Окремо в документі звучить настійна просьба до Ірану припинити мінування і блокування судноплавних шляхів.
Головний підпис, якого немає
Найважливіший деталь цього документа- підпис, якого під ним немає. Вашингтон демонстративно дистанціювався від кризи. Поки Ізраїль устами Нетаньяху рапортує про обнулення іранського ракетно-ядерного потенціалу, колективна Європа і Лондон намагаються захистити головну нафтову артерію планети за допомогою паперових декларацій.
Заявлена готовність «брати участь у забезпеченні безпеки» без виділення конкретних ударних груп- це класична дипломатія безсилля. Відсутність у цьому процесі Білого Дому жорстко фіксує нову реальність: Штати більше не працюють безкоштовним глобальним поліцейським. Кому критично важлива близькосхідна нафта- той хай самостійно несе військові і фінансові витрати.
Чому декларації не зупиняють ескалацію
Юридичні увіщання не працюють там, де застосовується право сили. Тегеран і Москва моментально зчитують відсутність готовності застосовувати флот як запрошення до ескалації.
Якщо Ормуз запалає і судноплавство зупиниться хоч на деякий час, нафтові котирування проб’ють стелю. Для Москви це ідеальний сценарій: вибуховий ріст вуглеводневих надприбутків миттєво профінансує її ВПК і компенсує будь-які санкції.
Ціна для України: касовий і снарядний голод
А от для України наслідки будуть вимірюватися прямим касовим і снарядним голодом. Отримавши потужний інфляційний шок, європейські столиці будуть змушені рятувати свої власні економіки. Фінансування нашого тилу і постачання фронту почнуть урізати прямо пропорційно росту цін на барель.