Пам'ять про Олену Рибалко
У віці 110 років померла Олена Рибалко, яку вважали найстаршою жителькою України. Вона пережила Голодомор 1932–1933 років, отримала медичну освіту і працювала в медицині, де таємно передавала медикаменти українському підпіллю та лікувала поранених повстанців. Прощання з Оленою Рибалко заплановане на 12 жовтня у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові, а поховання відбудеться на Янівському кладовищі у родинному гробівці.
Олена Кирилівна Рибалко народилася 2 червня 1917 року на Вінниччині. Вона отримала медичну освіту та пережила Голодомор 1932–1933 років. Її батько, Кирило Рибалко, був воїном армії Української Народної Республіки та одним із фундаторів Української автокефальної православної церкви. Він був розстріляний у 1937 році трійкою НКВС через свою діяльність, спрямовану на відродження церкви. Мати Олени була останньою представницею української гілки графського роду Потоцьких і померла під час Другої світової війни.
Життя і діяльність
Після закінчення війни Олена Рибалко переїхала до Львова, де почала працювати в Пустомитівській лікарні. Вона таємно допомагала учасникам українського підпілля, передаючи медикаменти та лікуючи поранених повстанців. Серед пацієнтів Олени були:
- поет Дмитро Павличко
- історик Іван Крип'якевич
- підпільний священник Української греко-католицької церкви Йосиф Кладочний
Олена також виписувала фіктивні довідки про хвороби, щоб захистити українців, які зазнали репресій, від повторного виселення. Родина Олени була тісно пов’язана з українським підпіллям; її брат Михайло Рибалко був надрайонним провідником Організації українських націоналістів на Немирівщині та переховувався у криївці післявоєнного періоду.
Олена Рибалко залишила свій слід в історії України, переживши важкі часи та допомагаючи іншим у боротьбі за свободу. "У 1933 році врожай був абсолютно нормальний. Але ходили повсюди з такими металевими піками: шукали, чи нема де захованого зерна. Усіх вивозили в спільну яму на цвинтарі підводами. Їх всіх скидали і засипали щодня. То довгий час продовжувалося, поки лишилась може якась третя частина, а й то ні", – згадувала вона про Голодомор.
Також Олена поділилася спогадами про свої студентські роки: "Я в той час якраз вчилася в медучилищі, нам давали по 200 г хліба. І ми повинні були стояти в черзі цілу ніч. Стояли – у кожного на руках був номер написаний".
Смерть Олени Рибалко стала значною втратою для українського суспільства, а її історія залишиться у пам’яті людей як символ стійкості та мужності.
Втрата Олени Рибалко наголошує на важливості пам’яті про людей, які пережили важкі часи в історії України. Її внесок у медицину та підтримка українського підпілля ілюструють героїзм і самопожертву тих, хто бореться за свободу та справедливість. Спогади про неї стануть важливим елементом національної пам’яті, що допоможе молодшим поколінням усвідомити складний шлях, який пройшов український народ у боротьбі за своє місце в історії.