UA RU EN

Працівник ЧАЕС про роботу після вибуху: “Багато хто не усвідомлював, що це таке”

Експерт ЧАЕС розповідає про виклики, з якими зіткнулися працівники після катастрофи: “Не всі розуміли масштаби події”.

Спогади очевидця аварії на Чорнобильській АЕС

Із нагоди 40-х роковин з дня трагедії на Чорнобильській АЕС Главком поспілкувався з очевидцем аварії, працівником станції Володимиром Свергуном. Він розповів про те, як після вибуху робота на об'єкті не зупинилася, і персонал повертався до виконання обов'язків, не усвідомлюючи рівень небезпеки. У травні 1986 року частину працівників почали залучати до роботи, а Володимир Свергун повернувся на станцію 1 червня. Він працював на третьому енергоблоці, який продовжував функціонувати, незважаючи на наслідки катастрофи.

Володимир Свергун зазначив, що працівники жили спочатку на теплоходах, а потім у спеціально облаштованих містечках. Робота відбувалася за вахтовим принципом: 15 днів на об'єкті, 15 - вдома. Оплата праці становила до двох тисяч рублів на місяць, при цьому працівників забезпечували комбінезонами, масками та дозиметрами.

«Жодних протестів чи відмов працювати не було - персонал виконував поставлені завдання,» - зазначив він.

Участь військових та шахтарів у ліквідаційних роботах

Окремо Володимир Свергун згадав про те, що до ліквідаційних робіт залучали військових, зокрема молодих строковиків. Шахтарі також брали участь у роботах, прокладаючи тунель під зруйнованим четвертим енергоблоком. Чорнобильська АЕС продовжувала працювати ще 14 років після катастрофи, незважаючи на масштабні ризики.

В інтерв'ю згадано також про колишнього мешканця Прип'яті, який поділився фото та відео своєї покинутої квартири. Евакуація з міста відбулася через півтори доби після вибуху, а будинок, в якому розташовувалася квартира, досі стоїть у занедбаному стані.

«Багато хто не усвідомлював, що це таке,» - підкреслив очевидець.

Вхід до будинку заріс деревами та кущами, сходи й фасад частково зруйновані, але Михайлу вдалося піднятися на 16-й поверх, де він залишився у пам'яті дитини, що покинула це місце п'ятирічною.

Володимир Свергун також зазначив, що працівники часто не розуміли рівень небезпеки.

«Їм кажуть: одягни захист... А вони: навіщо, тут же нічого немає, ні запаху, нічого. Юний офіцер пояснює, що запаху не буде, але потім захворієш... Кинули дітей туди, які не розуміли, на що йдуть,» - сказав колишній працівник ЧАЕС.

Ці свідчення підкреслюють складність та небезпеку ситуації, з якою стикалися люди в період ліквідації наслідків аварії.

Ця розмова з Володимиром Свергуном висвітлює не лише особисті спогади, а й колективну трагедію, з якою стикнулася країна після Чорнобильської катастрофи. Спогади очевидців, таких як Свергун, є важливими для розуміння того, як відбувалася ліквідація наслідків аварії та які жертви зазнали працівники станції. Зараз, через 40 років після трагедії, важливо усвідомлювати уроки минулого, щоб уникнути подібних катастроф у майбутньому.

Спогади про події тих днів відображають не лише особисті переживання, а й масштаб трагедії, яка торкнулася багатьох. Досвід евакуації з Прип’яті свідчить про те, як люди залишали свої домівки, не усвідомлюючи всіх наслідків катастрофи, що змінила їхнє життя назавжди. Розповіді очевидців допомагають зрозуміти масштаб втрат і переживань, які стали частиною цієї історії.