Проєкт довголіття для Кремля
Російський уряд оголосив про запуск державної програми з продовження життя та боротьби зі старінням, яка має бюджет близько $26 млрд. Ця ініціатива включає в себе дослідження в таких сферах, як біодрук органів, генна терапія та ксенотрансплантація. Ключову роль у реалізації програми відіграють дочка президента Володимира Путіна, Марія Воронцова, та керівник Курчатовського інституту, Михайло Ковальчук.
В рамках програми "Нові технології збереження здоров'я" російський уряд нещодавно оголосив про розробку генної терапії, спрямованої на уповільнення клітинного старіння. Вчені в Росії активно досліджують технології біодруку живих тканин, користуючись 3D-технологіями. Одним з напрямків програми є ксенотрансплантація, що передбачає вирощування людських органів у мінісвинях. Російські дослідники стверджують, що їм вдалося надрукувати людську хрящову тканину та щитоподібну залозу миші, а технології заміни органів можуть стати доступними до 2030 року.
Проте наукове співтовариство виявляє скептицизм щодо цих ініціатив. Багато результатів досліджень ще не були представлені у міжнародних наукових журналах із незалежним рецензуванням. Як зазначає експерт Олександр Островський:
“Якщо немає публікацій, то немає й реальних результатів, і їхні заяви, ймовірно, слід сприймати як прагнення, якщо не сказати мрії. Ймовірно, вони кажуть Путіну те, що він хоче почути, щоб забезпечити фінансування.”
Середня тривалість життя чоловіків у Росії становить близько 68 років, а Володимир Путін неодноразово говорив про можливість довголіття до 150 років. У 2018 році він рекомендував кріотерапію канцлеру Австрії Себастьяну Курцу, що свідчить про його інтерес до новітніх технологій у сфері здоров'я. Під час пандемії Covid-19 у Кремлі діяли жорсткі карантинні правила, що також вказує на важливість здоров'я для російського лідера і його оточення.
Запуск програми з продовження життя, що отримала значний бюджет, свідчить про зростаючу увагу російського уряду до проблеми старіння населення та здоров'я. Однак, у світлі скептицизму наукової спільноти, успішність реалізації цих амбітних технологічних ініціатив залишається під питанням. Це може вплинути на довгострокову стратегію розвитку медицини в Росії, а також на сприйняття держави з боку міжнародного співтовариства, яке може запросити прозорості у здійсненні таких проектів.