☰
✕
UA RU EN

Росія вербує жінок з Африки та Азії для складання ударних дронів «Шахед» на підприємствах «Алабуга»

Вербування жінок для дронів

Вербування молодих жінок в Росії

Росія активно вербує молодих жінок з країн Африки та Азії для роботи на підприємствах особливої економічної зони «Алабуга», де виробляються ударні безпілотники, які використовуються для атак на Україну. Іноземним громадянкам обіцяють навчання та високооплачувану роботу, проте після прибуття їх залучають до складання дронів «Шахедів», на гірших умовах і з меншим заробітком.

Розслідувачі виявили щонайменше 50 молодих африканок, які працюють на лініях збирання безпілотників в Росії. Зокрема, підтверджено залучення громадянок:

  • Уганди
  • Ефіопії
  • Замбії
  • Зімбабве
  • Танзанії
  • Кенії
  • Гамбії
  • ДР Конго
  • Шрі-Ланки

Російські культурні центри, спільно з місцевими агентами, активно рекламують програму «Алабуга Старт» в африканських країнах, пропонуючи молодим жінкам навчання в університетах та роботу з привабливою зарплатою в цивільних фірмах.

Складнощі та виклики

Однак, після прибуття до Росії, іноземки стикаються з серйозними труднощами: вони не можуть скласти мовні тести чи вступні іспити. Багато дівчат не мають фінансових можливостей на зворотні квитки, тому їх змушують працювати на складанні дронів «Шахедів» в ненормований робочий час, під наглядом, за меншу платню.

Співпраця Росії з африканськими країнами у сфері працевлаштування поглиблюється, що підтверджується угодою, підписаною міністром праці Гани наприкінці жовтня 2026 року, та п'ятирічним меморандумом про професійне навчання з ДР Конго.

Станом на травень 2026 року, у російській армії воювали або воюють щонайменше 2965 громадян 36 африканських країн. Москва планує залучити 18,5 тисячі іноземців у 2026 році для посилення своїх військових зусиль. Головне управління розвідки Міноборони України зафіксувало випадки загибелі найманців з африканських країн, зокрема, громадянина Сьєрра-Леоне та Нігерії, які воювали на боці Росії. Ці події свідчать про зростаючу тенденцію залучення іноземців до російської військової машини.

Ці факти свідчать про систематичне використання Росією праці іноземців для виробництва військової техніки, що може підривати міжнародні зусилля щодо покращення умов праці та захисту прав трудових мігрантів.

Залучення молодих жінок з Африки до такого роду діяльності підкреслює не лише соціальні, а й етичні виклики, з якими стикаються країни, що активно беруть участь у військових конфліктах. З огляду на цю ситуацію, важливо, щоб міжнародна спільнота звернула увагу на права трудових мігрантів та їхнє захист у подібних випадках.