Зміна енергетичної стратегії Сербії
Президент Сербії Олександр Вучич оголосив про намір змінити енергетичну стратегію країни, відмовившись від значної залежності від російського газу. На сьогодні понад 80% газу, що споживає Сербія, імпортується з Росії. Однак, у зв'язку з завершенням терміну дії угоди з Газпромом 31 березня, Сербія планує активізувати закупівлі газу через механізм Європейського Союзу. Очікується, що щорічно країна отримуватиме близько 500 млн куб. м газу, що становитиме п'яту частину національних потреб.
Вучич повідомив, що Сербія вже почала імпортувати газ з Азербайджану, що є важливим кроком у диверсифікації джерел постачання енергії. Крім того, країна готується до будівництва нового газопроводу до Північної Македонії, який відкриє доступ до терміналів зрідженого газу в Греції. Також планується завершення будівництва нафтопроводу до Румунії до 2027 року.
Наслідки та політична ситуація
У контексті цих змін, нафтова компанія NIS, яка раніше належала Росії, була продана угорському концерну MOL. Важливо зазначити, що нафтопереробний завод NIS відновить роботу 17 або 18 січня, після отримання тимчасової ліцензії від Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, яка діятиме до 23 січня. За даними, NIS не працював протягом 36 днів, а США надали компанії час до 24 березня для проведення переговорів щодо продажу частки російських власників.
Олександр Вучич також зазначив, що ймовірність війни між Європою та Росією стає дедалі реальнішою, що підштовхує Сербію до зміни своєї енергетичної політики. У зв'язку з цими подіями, президент оголосив про проведення дострокових виборів у країні цього року. Другий президентський термін Вучича завершується у 2027 році.
Зміни в енергетичній стратегії Сербії свідчать про прагнення країни зменшити залежність від російських енергоресурсів на фоні зростаючої напруги в регіоні та в світі. Диверсифікація джерел постачання газу може суттєво вплинути на енергетичну безпеку Сербії, а також на її економічну стабільність. Окрім того, дострокові вибори можуть відобразити суспільний запит на зміни в політичному курсі країни в умовах нових викликів.