Вирок Шевченківського райсуду Львова
Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня 2024 року виніс вирок В'ячеславу Зінченку, який обвинувачується у вбивстві мовознавиці Ірини Фаріон. Суд засудив Зінченка до довічного ув'язнення за умисне вбивство за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Крім того, він отримав додатковий термін у 4 роки за незаконне поводження зі зброєю за частиною 1 статті 263 КК України. Рішення суду ще можна оскаржити протягом 30 днів.
Докази та аргументи
Судова колегія, до складу якої увійшли голова Петро Невойта та судді Олександр Баєв і Павло Едер, взяла до уваги вимоги прокурорів Дмитра Петльованого і Олени Данилів, які наполягали на довічному ув'язненні. Водночас захист Зінченка заперечував проти доказів вини, а сам обвинувачений не визнавав своєї провини і відмовився від останнього слова. Під час судового засідання були зачитані нотатки Зінченка від 8 липня 2024 року, де містився план злочину. У його телефоні також виявлено особисті дані Ірини Фаріон, зокрема домашню адресу.
Зінченко, використовуючи нік 'Параноїк', цікавився купівлею та переробкою зброї і набоїв, а з 2022 року приєднався до Telegram-груп з пропагандою насильства та нетерпимості.
Особиста неприязнь Зінченка до Фаріон виникла через її активну позицію щодо захисту української мови. Вбивство сталося ввечері 19 липня 2024 року на вулиці Масарика у Львові, де Зінченко вистрілив Фаріон у голову і втік.
Під залою суду 1 жовтня 2024 року присутні люди вимагали довічного ув'язнення для Зінченка, вигукуючи:
- Зінченко — зрадник України!
- Довічне, Зінченку довічне!
- Слава Ірині Фаріон!
- Ірина Фаріон — Герой України!
Суд також присудив цивільну компенсацію доньці Фаріон, Софії Особі, у розмірі 5 мільйонів гривень, замість 15 мільйонів, які вона вимагала. Софія Особа заявила, що направить отриману компенсацію на потреби бригади "Рубіж", де служив її чоловік Василь Особа. Суд у цій справі перейшов до дебатів у квітні 2024 року, а засідання неодноразово переносили через погане самопочуття Зінченка, його голодування, зміну адвокатів, клопотання про відводи суддів та неявки захисників.
В'ячеслав Зінченко в своїх нотатках зазначив: "Поки всі влаштовують мітинги, […], а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, гострив ніж, після чого робив те, чого хотіли мільйони. Я санітар цього суспільства, але все через особисту неприязнь. […] Я обрав шлях, значить, буду йти до кінця, інакше не зможу дивитися на себе в дзеркалі."
Вирок Шевченківського райсуду Львова свідчить про серйозність злочину, який пов'язаний з особистими мотивами та ідеологічними переконаннями обвинуваченого. Це вбивство стало резонансною подією, що викликало широкий суспільний резонанс і обурення. Вирок також підкреслює важливість захисту прав і свобод, яке активно відстоювала Ірина Фаріон, та може стати сигналом для суспільства про необхідність боротьби з насильством і нетерпимістю.