Дослідження зледеніння Землі
Дослідники Арктичного університету Норвегії (Тромсе) на чолі з Акселем Самуельсбергом опублікували в журналі Climate of the Past працю, в якій йдеться про те, що близько 700 мільйонів років тому період екстремального зледеніння Землі, відомий як Земля-сніжка, міг посилюватися раніше не врахованим процесом сіль-альбедо. Згідно з їхніми висновками, кристали солі на поверхні морського льоду відбивали більше сонячного світла, що, у свою чергу, прискорювало охолодження та ускладнювало танення.
Модель сіль-альбедо
В дослідженні науковці змоделювали процес сіль-альбедо. Під час замерзання океанічної води розчинені солі залишаються в концентрованому рідкому розчині всередині льоду. Кристалізація окремих сполук починається за температури від -8°C до -23°C. У тропічних широтах відкритий морський лід випаровувався через сублімацію, кристали солі накопичувалися тонкою кіркою на поверхні. Цей шар солі здатен відбивати до 93% сонячного світла, що значно перевищує показники свіжого снігу (83%) та звичайного морського льоду (67%).
Відповідно до моделі, утворення сольових відкладень запускало прискорене охолодження за температур вище -36°C. Соляне покриття ускладнювало танення, вимагаючи значно вищої концентрації вуглекислого газу в атмосфері для розігріву планети. Незважаючи на ці цікаві відкриття, автори зазначили, що їхні висновки не пояснюють першопричину початку зледеніння.
Таким чином, результати цього дослідження можуть мати важливе значення для розуміння механізмів екстремального зледеніння в історії Землі та його впливу на кліматичні зміни. Вивчені процеси сіль-альбедо можуть допомогти в подальшій оцінці змін клімату, оскільки розуміння історичних кліматичних циклів є критично важливим для прогнозування майбутніх змін у кліматичній системі планети.