Участь Дмитра Ященка в обороні Покровська
Солдат 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Дмитро Ященко розповів про свою участь в обороні Покровська, де він провів майже 90 днів. Частину цього часу він змушений був залишатися на позиції один, без зв'язку, води та їжі. Його позицію, розташовану в будинку, знищили ворожі FPV-дрони, що значно ускладнили ситуацію.
Бої та труднощі
Перший бій почався несподівано, коли росіяни, одягнені в цивільний одяг, з'явилися у дворі. "Ми навіть не знали, що вони там є. Зранку дивимося – росіяни спокійно прийшли у двір по воду, з автоматами, але в цивільному одязі. Ми передали командуванню, нам сказали, що це ворог, і тоді вже почався бій," - згадує Ященко.
Після початку сутички він відкрив вогонь і, витративши всього чотири патрони, зміг знищити загарбників.
Після знищення його позиції боєць залишився без зв'язку на три дні. "Я передав по рації, що переміщуюсь, а потім у мене просто розрядилась рація. Не було ні зарядки, ні павербанка. І я прожив три дні повністю без зв'язку, просто сам по собі," - розповідає він. Під час цього часу були періоди, коли по п'ять діб не було води та їжі: "Просто сидиш і чекаєш. Нічого не можеш зробити. Найбільше хотілося пити, це найважче".
Бої, в яких брав участь Ященко, були надзвичайно складними. Один із найважчих боїв тривав понад півтори години. "Мене штурмували десь півтори години. У якийсь момент я зрозумів, що в мене закінчуються набої, уже майже нічого не залишилось – ні гранат, нічого. Я просто вибіг, відстрілявся і побіг далі. Це був такий момент – або зараз, або вже ніколи," - зазначає він.
Під час одного з бойових зіткнень Ященко отримав поранення в голову: "Після одного прильоту я відчув, що щось у голові пече. Потім дивлюся – кров тече. Коли вже трохи відійшов, намацав – а там шматок металу стирчить. Я його просто витягнув сам і забинтувався, і далі працював".
Незважаючи на всі труднощі, Ященко зміг вийти з Покровська в густий туман, вивівши пораненого побратима. "Було дуже густо туманно, метрів на десять нічого не видно. І це нам реально допомогло – ми змогли пройти," - розповідає він. Під час виходу ситуація була небезпечною: "Я вже йшов просто по відкритому полю. Чув, як стріляють зліва, справа, але просто йшов. Це було таке – пощастить чи ні. І вийшло, що пощастило".
Ященко підкреслює, що бажання жити та не панікувати допомогло йому витримати всі випробування: "Мене тримало бажання жити. Головне – не панікувати і не розгубитися". Він вважає, що оборона Покровська була справжнім пеклом: "Це пекло. Я навіть не уявляв, що там може бути настільки важко".
Після лікування він планує повернутися на фронт: "Я пролікуюсь і повернусь назад. А що робити? Так всі роблять".
Досвід Ященка відображає складнощі, з якими стикаються українські військові під час війни. Його історія підкреслює важливість стійкості та мужності солдатів, які, попри критичні умови, продовжують виконувати свої обов'язки. Оборона Покровська стала символом боротьби та самопожертви, що є невід'ємною частиною поточної військової ситуації в Україні.