У політичних дискусіях Сполучені Штати дедалі частіше постають як непередбачуваний партнер України, тоді як Велика Британія зберігає репутацію одного з найпослідовніших союзників. Проте фінансова статистика демонструє складнішу картину. Вашингтон надавав українському бюджету десятки мільярдів доларів безповоротних грантів, тоді як Велика Британія, Канада та Європейський Союз активно використовували кредитні механізми. Японія також бере участь у фінансуванні України, поєднуючи різні інструменти підтримки. Але чи означає кредитна форма допомоги, що українцям доведеться повертати всі ці кошти? Відповідь залежить від умов фінансування та джерел погашення боргу.
Американські гранти: 50 мільярдів доларів без вимоги повернення
В українському інформаційному просторі сформувався доволі стійкий політичний контраст. Сполучені Штати, особливо за президентства Дональда Трампа, нерідко описують як складного й непередбачуваного партнера. Велика Британія, навпаки, асоціюється з послідовною підтримкою, жорсткою риторикою щодо Росії та дипломатичною солідарністю з Києвом.
Однак політичні заяви — лише один вимір міжнародної допомоги. Інший, значно менш емоційний, міститься у звітності Міністерства фінансів України.
За наведеними даними про пряму бюджетну підтримку, Сполучені Штати протягом 2022–2026 років надали Україні близько 50 млрд доларів грантового фінансування.
У 2022 році обсяг американських грантів становив 11,99 млрд доларів, у 2023-му — 10,95 млрд, у 2024-му — 8,31 млрд. На 2025 рік припадає 12,01 млрд доларів, а на 2026-й — ще 6,74 млрд.
Сумарно це приблизно 50 млрд доларів безповоротної бюджетної допомоги.
Економічне значення такої підтримки принципове. Гранти дозволяють фінансувати державні видатки без виникнення додаткових зобов’язань перед кредитором. На відміну від позик, вони не збільшують державний борг і не створюють майбутніх платежів з його обслуговування.
Для країни, яка веде повномасштабну війну, це особливо важливо. Україна змушена одночасно фінансувати оборону, соціальні виплати, державні послуги та відновлення інфраструктури. Безповоротні кошти зменшують потребу в нових запозиченнях і, відповідно, майбутнє навантаження на бюджет.
Водночас американські гранти, відображені в українській бюджетній статистиці за певний рік, не обов’язково були ухвалені адміністрацією, яка перебувала при владі на момент їх надходження. Частина коштів могла бути передбачена попередніми рішеннями Конгресу або міжнародними механізмами фінансування.
Тому надходження 2025–2026 років не можна автоматично трактувати як нові політичні рішення адміністрації Трампа.
Британська модель: більше кредитів, менше грантів
Британська бюджетна підтримка має іншу структуру.
За наведеними показниками, у 2022 році Велика Британія надала Україні 948 млн доларів кредитів і 128 млн доларів грантів. У 2023 та 2024 роках кредитне фінансування становило приблизно по 998 млн доларів щороку.
У 2025 році до цієї структури додалися 1,955 млрд доларів за механізмом ERA — міжнародною програмою кредитування України, погашення якої передбачається за рахунок доходів від заморожених російських суверенних активів.
На 2026 рік у вихідних даних зазначено ще 1,023 млрд доларів фінансування ERA, відображеного як грант, і 798 млн доларів кредитів.
Якщо підсумувати ці показники, отримаємо близько 6,85 млрд доларів бюджетної підтримки, з яких приблизно 1,15 млрд доларів віднесено до грантів, а 5,7 млрд — до кредитів.
Таким чином, за наведеною класифікацією, приблизно 83% британської бюджетної підтримки припадає на кредитні інструменти.
На перший погляд, контраст із американською моделлю разючий. Вашингтон переважно надавав гранти, Лондон — позики.
Проте саме тут починається найважливіша частина економічного аналізу. Адже не кожен кредит створює однаковий фінансовий тягар для держави-позичальника.
Європейський Союз, Канада та Японія: різні форми однієї підтримки
Порівняння США та Великої Британії стає ще цікавішим, якщо додати до нього інших великих фінансових партнерів України.
Європейський Союз у межах механізму ERA передбачив кредитну підтримку обсягом до 18,1 млрд євро. У доларовому еквіваленті фактичні надходження можуть відрізнятися залежно від валютного курсу та дати перерахування. У наведених даних української бюджетної звітності обсяг відповідних надходжень від ЄС становить близько 20,5 млрд доларів.
Ці кошти мають кредитну форму, хоча механізм їхнього погашення пов’язаний із доходами від заморожених російських активів.
Канада також використовувала кредитні інструменти. Зокрема, у 2025 році канадська бюджетна підтримка в межах ERA надходила як позики. Таким чином, канадська модель відрізнялася від американської, де наведені надходження класифікувалися як гранти.
Японія, своєю чергою, традиційно поєднує грантову допомогу з пільговим кредитуванням. У 2026 році окремі надходження можуть відображатися в українській бюджетній статистиці як гранти, однак для визначення їхнього походження необхідно враховувати конкретний механізм фінансування. Японія також бере участь у програмі ERA через кредитні інструменти.
Це важливий нюанс: грант, який надходить через міжнародний механізм, не завжди означає, що початкове фінансування було надане країною-донором виключно на безповоротній основі.
Отже, міжнародна бюджетна підтримка України формується за кількома моделями. США надавали масштабне грантове фінансування. Велика Британія та Канада активно використовували кредити. ЄС поєднує грантові програми, пільгове кредитування та ERA. Японія також застосовує різні фінансові інструменти.
І хоча всі ці механізми забезпечують український бюджет необхідними ресурсами, їхні наслідки для державного боргу можуть суттєво відрізнятися.
Кредити ERA: борг України чи рахунок для Росії?
Ключова відмінність частини британської, канадської, європейської та японської допомоги полягає в механізмі ERA — Extraordinary Revenue Acceleration.
Ця ініціатива країн G7 передбачає надання Україні кредитів загальним обсягом близько 50 млрд доларів, обслуговування та погашення яких мають забезпечуватися майбутніми надзвичайними доходами від заморожених російських суверенних активів.
Юридично такі кошти можуть оформлюватися як кредитні зобов’язання України. Але їхня економічна природа відрізняється від звичайних державних позик, які уряд повинен повертати з податкових надходжень.
Якщо механізм ERA працюватиме відповідно до передбачених умов, основним джерелом погашення стануть не українські платники податків, а доходи від російських активів.
Це означає, що формальна наявність кредиту не завжди дорівнює майбутньому бюджетному навантаженню на Україну.
Водночас важливо не плутати доходи від заморожених активів із самими активами. Міжнародний механізм спирається насамперед на використання прибутків, які генерують заблоковані російські кошти, а не на повну конфіскацію їхньої основної суми.
Тому твердження, що вся британська, канадська або європейська кредитна допомога фактично фінансується за рахунок України, було б надмірним спрощенням.
Для точного висновку потрібно окремо розглядати звичайні кредити, гарантовані позики та фінансування ERA, враховуючи їхні умови погашення, процентні ставки й розподіл ризиків.
Чому бюджетна допомога — не вся допомога
Є ще одна методологічна проблема, яка часто губиться в політичних суперечках.
Наведені цифри стосуються передусім прямого фінансування державного бюджету України. Вони не відображають повного обсягу військової, гуманітарної та іншої міжнародної підтримки.
Сполучені Штати передавали Україні озброєння, боєприпаси, системи протиповітряної оборони, забезпечували підготовку військових та фінансували інші оборонні програми. Частина відповідних бюджетних асигнувань витрачалася безпосередньо у США, зокрема на поповнення американських військових запасів.
Велика Британія також надавала військову допомогу, здійснювала підготовку українських військовослужбовців, постачала озброєння та підтримувала оборонні програми.
Європейський Союз фінансував військову та цивільну підтримку через окремі інструменти, а Канада і Японія реалізовували власні програми допомоги.
Ці витрати не завжди проходять через український державний бюджет і тому не потрапляють до статистики прямої бюджетної підтримки.
Отже, порівняння 50 млрд доларів американських грантів із 6,85 млрд доларів британського бюджетного фінансування демонструє відмінності у фінансових інструментах, але не є повним порівнянням усієї допомоги двох держав.
Для комплексної оцінки необхідно враховувати також військову підтримку, гуманітарні програми, гарантії, міжнародні внески та фактичні поставки.
Політична дружба та економічна арифметика
Порівняння американської, британської, європейської, канадської та японської підтримки України показує, наскільки небезпечно оцінювати міжнародні відносини виключно через політичну риторику.
Сполучені Штати, попри дипломатичні суперечності, надали масштабне безповоротне фінансування українського бюджету за розглянутий період. Це має безпосередній позитивний вплив на боргову стійкість держави.
Велика Британія використовує іншу структуру фінансових інструментів, у якій значну роль відіграють кредити. Канада та Європейський Союз також надавали значні кредитні ресурси, зокрема через механізм ERA. Японія поєднує грантову підтримку з пільговим кредитуванням.
Проте економічний результат залежить не лише від того, як фінансування класифіковане в бюджетній статистиці, а й від того, хто фактично відповідатиме за його погашення.
У політичному вимірі підтримка може вимірюватися заявами, дипломатичними візитами та готовністю відстоювати певні рішення. В економічному — грантовим еквівалентом допомоги, умовами кредитування, строками погашення та ризиками для державного бюджету.
І ці два виміри далеко не завжди збігаються.
Головне питання для України полягає не в тому, хто голосніше заявляє про дружбу, а в тому, які фінансові зобов’язання залишаться після завершення війни. Саме тому для оцінки міжнародної допомоги важливо відокремлювати політичну підтримку від її бюджетної ціни.
У дипломатії дружбу вимірюють словами. У державних фінансах — умовами договорів. І лише після прочитання дрібного шрифту стає зрозуміло, хто насправді оплачуватиме рахунок.