Президент США Дональд Трамп стимулює процес європейської інтеграції. Хоча йому ніколи не дадуть Нобелівську премію миру, але Трамп може бути відзначений премією Карла Великого, яка вручається за найбільший внесок у європейську єдність, пише Гідеон Рахман для Financial Times.
Трамп зіграв з Росією, підриває довіру до НАТО, загрожує ЄС тарифами та підтримує ультраправих у Європі. Це змусило ЄС рухатися вперед. Фундаментальні кроки до європейської інтеграції, які стояли на місці десятиліттями, тепер рухаються вперед, зауважує автор.
"Є три ключові напрямки, за якими варто стежити. Перше — європейська оборона; друге — спільний європейський борг; третє — усунення розриву між Великою Британією та ЄС", - пише Рахман.
Багато європейських лідерів вважають, що Америка під керівництвом Трампа стала загрозою, хоча небагато з них висловлюють це відкрито з дипломатичних міркувань. Вони також розуміють, на скільки сильно вони залежать від американської військової підтримки, яка була встановлена протягом останніх вісімдесяти років трансатлантичного альянсу.
"Це стосується не лише грошей. Найбільша залежність полягає у американських технологіях та озброєнні. Європейці бачать складність, з якою українці стикаються після того, як адміністрація Трампа припинила постачання розвідданих та озброєнь. Тому Європа продовжує підтримувати американську військову підтримку, але готується до можливості відмови від неї в найшвидший термін", - підкреслює Рахман.
Тому було прийнято рішення дозволити Європейській комісії залучити 150 млрд євро для розвитку оборонної промисловості ЄС. Нові кошти, ймовірно, будуть спрямовані на галузі, де залежність Європи від США найбільша, наприклад, у сфері протиповітряної оборони.
"Останні "послуги" Трампа Європі — прискорення післябрекзитського зближення між ЄС та Великою Британією. Лідери Франції та Великої Британії, Кір Стармер та Еммануель Макрон, уже співпрацюють з питань України. Вони можуть створити потужний союз разом з Ангелою Меркель", - зауважує автор.
Рахман пише, що на шляху до більшої європейської інтеграції з'являться розбіжності та перешкоди. Франція та Німеччина вже сперечаються щодо того, як саме повинен витрачатися новий оборонний фонд ЄС. Кожен конфлікт підживлюватиме скептицизм тих, хто вважає, що Європа ніколи не зможе досягти згоди.
"Але на шляху до створення Європейського Співтовариства з вугілля й сталі в 1950-х роках та єдиної європейської валюти в 1990-х теж були сумніви та труднощі. Проте, європейські лідери зуміли досягти успіху, оскільки політична необхідність домовитися була надзвичайно велика. Кожен значний крок до європейської інтеграції ставався під впливом геополітичних збурень – спочатку після закінчення Другої світової війни, а потім холодної війни. І так само, завдяки Трампу, ми спостерігаємо кінець трансатлантичного альянсу. Європа вже двічі відповідала на виклики силу та винахідливістю. Вона зможе це зробити і в третій раз", - підсумовує автор.