Виявлення потужних землетрусів
У 2025 році міжнародна команда вчених виявила два потужні землетруси магнітудою 7,5 і 7,6, які сталися в зоні стародавньої тектонічної структури плити Фенікс, розташованій в районі протоки Дрейка між Південною Америкою та Антарктидою. Це відкриття, опубліковане 30 жовтня 2026 року в журналі Communications Earth & Environment, свідчить про те, що стародавні тектонічні розломи можуть залишатися активними і спричиняти землетруси, незважаючи на те, що плита вважається зниклою. Такі результати змінюють уявлення про сейсмічну активність і можуть вплинути на моделі сейсмічного ризику.
Два землетруси, епіцентри яких були розташовані на відстані 15 кілометрів один від одного, сталися з різницею в 49 днів. Дослідження, яке очолив Емануеле Лодоло з Італійського національного інституту океанографії та експериментальної геофізики, засвідчує, що сейсмічна активність може відбуватися не лише на межах тектонічних плит, а й всередині стародавніх плит. Плита Фенікс, залишки якої знаходяться біля Антарктичного півострова і частково опускається під Південні Шетландські острови, є прикладом такої активності.
Вплив на сейсмічний ризик
Дослідники використовували профілі сейсмічного відбиття для вивчення підводних структур, виявивши, що геометрія стародавнього розлому може сприяти накопиченню напружень. Взаємодія плит Скоша та Антарктичної також передає зусилля на віддалені райони, що підтверджує можливість виникнення потужних землетрусів у стародавніх океанічних розломних зонах, які не є активними межами плит. Це відкриття ставить нові запитання щодо сейсмічного ризику в регіонах, де раніше вважалося, що ризики є мінімальними.
Таким чином, дослідження підкреслює, що зниклі плити можуть все ще мати потенціал до розриву, а стародавні шрами Землі не завжди загоюються. Ці факти створюють нову проблему для карт сейсмічного ризику, що може мати серйозні наслідки для прогнозування та підготовки до землетрусів у майбутньому.
Ці знахідки викликають необхідність перегляду сучасних моделей сейсмічного ризику, оскільки вони вказують на можливість виникнення небезпечних сейсмічних подій в районах, де до цього вважалося, що ризики є мінімальними. Дослідження також акцентує увагу на важливості моніторингу стародавніх тектонічних структур, які можуть впливати на сейсмічну активність, і підкреслює необхідність адаптації методів прогнозування для забезпечення безпеки населення в потенційно небезпечних регіонах.