Музей у Лінстові
У німецькому селі Лінстов на півночі країни зберігається дерев'яна хата, збудована за традиціями Волинського Полісся. У цій хаті облаштовано музей, присвячений долям вимушених біженців минулого століття. Хата була відбудована у 1947 році переселенцями з Волині, зокрема Еммою Альтманн та її синами. Музей Wolhynier Umsiedlermuseum працює як експозиційний, освітній і меморіальний простір, де розповідають про міграцію, втрату дому та історію переселенців.
Історія німецьких поселень на Волині
Історія німецьких поселень на Волині почалася у другій половині XIX століття, коли на ці землі почали переселятися німецькі фермери та ремісники. Вони засновували тут поселення, обробляли землю, будували оселі та створювали власні громади. Під час Другої світової війни волинських німців переселяли на захід. Після війни у Лінстові виділили ділянки для 73 родин переселенців. Емма Альтманн власноруч звела одну з таких будівель, використовуючи традиційні матеріали:
- колоди рубали у сусідніх хащах;
- зводили міцні стіни з глини та дерева;
- дахи застеляли звичним очеретом і соломою.
У 1990-х роках хата була реставрована, і на її базі створили музей, до якого долучилися колишні переселенці, що надали раритети для експозиції. Сьогодні музей працює як експозиційний, освітній і меморіальний простір. Тут говорять про міграцію, втрату дому, співжиття різних культур і пам’ять про людей, чиє життя кілька разів змінювали кордони та війни.
Неподалік села Серхів на Волині знаходиться родинний склеп Софії Дунін-Вольської, лікарки 1930-х років, яка безкоштовно лікувала місцевих. Склеп перебуває у занедбаному стані, але на честь Софії Дунін-Вольської названо пагорб і озеро поруч. Ці пам’ятки свідчать про історію та культурну спадщину регіону, що зберігає спогади про минулі часи.
Музей у Лінстові не лише зберігає пам'ять про переселенців, але також освітлює важливі аспекти історії, пов'язані з міграцією та культурною ідентичністю. Подібні ініціативи допомагають зберігати колективну пам'ять про події, які вплинули на життя багатьох людей, і слугують нагадуванням про динаміку культурних обмінів. Вони також сприяють розумінню сучасних міграційних процесів, які мають свої корені в історії. Таким чином, музей виконує роль не лише пам'ятника минулому, а й платформи для діалогу про сучасність та майбутнє.