Удар по нафтопереробному заводу
У ніч проти 2 липня українські Сили оборони завдали удару по нафтопереробному заводу Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез, розташованому у Кстово Нижньогородської області Росії. Цей завод знаходиться на відстані понад 900 км від українського кордону. Під час атаки була уражена установка первинної переробки нафти АВТ-6, яка є однією з ключових на цьому підприємстві.
Нафтопереробний завод Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез є четвертим за потужністю НПЗ у Росії, з проєктною потужністю близько 17 мільйонів тонн нафти на рік. При цьому установка АВТ-6 має потужність близько 9 мільйонів тонн на рік, з добовою переробкою понад 25 тисяч тонн нафти. З цієї установки щоденно виходить близько 5,7 тисячі тонн бензину та близько 7,7 тисячі тонн дизеля. Зупинка лише цієї установки здатна забрати з ринку близько 171 тисячі тонн бензину на місяць, що, за словами експертів, створить суттєві труднощі для російського паливного сектора.
“Такий ефект називають далекобійними санкціями” - зазначають аналітики.
Додаткові удари та їх наслідки
Крім удару по нафтопереробному заводу, у цю ж ніч були уражені також:
- склад безпілотників у районі Кам'янки на Запоріжжі;
- залізничний міст через Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської;
- командно-спостережний пункт у районі Вільшани на Харківщині.
Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що "Сили оборони й надалі системно працюватимуть над зниженням військово-економічного потенціалу Росії".
Завод Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез забезпечує близько 11% всього російського бензину та покриває приблизно третину паливних потреб Москви. У зв'язку з цим, російська сторона вже розпочала домовленості про імпорт бензину обсягом до 400 тисяч тонн на місяць для покриття зростаючих потреб.
Цей удар підкреслює стратегічний підхід України до ведення війни, намагаючись завдати шкоди економічному потенціалу супротивника, зокрема в енергетичному секторі. Зниження виробництва пального може мати серйозні наслідки для російських військових операцій та загального функціонування економіки. Це також свідчить про те, що українські сили здатні проводити операції на значній відстані від своїх кордонів, що може вплинути на військову стратегію Росії. Водночас, активізація імпортних угод з боку Росії підкреслює зростаючі труднощі у забезпеченні своїх внутрішніх потреб у паливі.